Connect with us

З життя

Сироты, дом и судьба: Всё встало на свои места

Published

on

Две сироты и счастливый дом — как жизнь всё разложила по полочкам

Автобус медленно катил по просёлочной дороге, увозя Ольгу и Людмилу в глухую деревеньку. Вышли на остановке, прошли немного пешком — и вот нужный дом. Во дворе шум, смех, накрытые столы — видать, готовились к празднику. Девушки замерли у калитки, и тут же к ним вышел мужчина.

— Красавицы, вы ко мне? — приветливо улыбнулся он. — К кому пожаловали?

— Нам бы Петра Семёновича, — ответила Люда.

— Так это я, — удивился мужчина. — Вы из района? Или откуда?

— Нет, — твёрдо сказала Люда, глядя на Ольгу. — Это моя подруга Оля. Оленька, покажи фотографию.

Ольга достала потрёпанный снимок и протянула ему. Пётр долго вглядывался в изображение, потом поднял глаза на девушку. Его лицо дрогнуло.

— Это твоя дочь, — тихо проговорила Люда.

Пётр застыл.

— Дочь?..

Всё началось задолго до этого дня. Две разные девочки, Ольга и Люда, встретились в детдоме. Обе попали туда в один день и сразу привязались друг к другу. Обе — сироты по воле судьбы и людского равнодушия.

Люда потеряла мать, которая жила широко — гулянки, мужчины, вечный праздник. Отца она не знала, но он исправно переводил деньги. Родственники девочку не взяли. После смерти матери осталась лишь разваливающаяся хрущёвка и дорога в интернат.

Ольга росла у бабушки. Мать умерла при родах, а отец… о нём бабушка знала, но не искала. Он завёл новую семью, и никто не догадывался, что где-то растёт его дочь. Когда бабушки не стало — Ольга тоже оказалась в детдоме.

Девочек поселили в одной комнате. Они быстро подружились, но с другими детьми не сходились. Часто стояли друг за друга, часто ругались с остальными. Это только крепче их связывало.

После выпуска они сняли комнату в общежитии и поступили в техникум. Именно тогда у них родилась мысль — попробовать найти своих отцов.

Отец Люды был на учёте — его данные сохранились в архивах. С Ольгой сложнее. Но по старым фото и надписям на обороте она нашла имя и фамилию. Потом — интернет, расспросы, адреса… И вот они едут навстречу неизвестности.

Первым был отец Люды. Большой коттедж за высоким забором. Девушки постучали. Ответ был резким:

— Его нет. Убирайтесь.

На работе им тоже не повезло. Только к вечеру он появился. Разговор вышел коротким и жёстким.

— Ты мне не нужна. Я платил. У меня своя жизнь. Не лезь.

После этих слов Люда послала его куда подальше и разрыдалась.

— Теперь твоя очередь, — сказала она, вытирая слёзы. — Поехали к твоему отцу.

Адрес нашли быстро. Во дворе шла подготовка к юбилею. Пётр Семёнович был в хорошем настроении. Когда увидел фото и услышал: «Это ваша дочь» — его лицо сначала потемнело, потом выразило растерянность.

— Ты… на мать не очень похожа. Но… что-то есть. Семёныч! Позови бабку!

— Кто это? — выглянул паренёк.

— Беги, зови!

Вышла пожилая, но бодрая женщина.

— Что опять натвори— Ну вот, Петруша, и на тебе подарок к юбилею — внучку нашли.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × п'ять =

Також цікаво:

PL9 хвилин ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL10 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL24 хвилини ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL38 хвилин ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA39 хвилин ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA1 годину ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA1 годину ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE1 годину ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.