Ти стала важливою для когось

— Хоч комусь ти опинилася потрібна

— Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зруйнує.

— Нісенітниця, Наталіє Миколаївно. Та чому ви так про Андрія? Адже він ваш єдиний син!

— Саме тому й попереджаю. Надто добре я знаю свого сина, щоб сумніватися у своїх словах.

Наталія Миколаївна повільно вийшла з кухні, а Олена залишилася сидіти за столом у своїй новій вечірній сукні. Вона наділа її спеціально, прийшла до сусідки, щоб показати свій новий наряд, у якому хотіла зразити Андрія на місці.

У сина сусідки Олена була закохана вже багато років. Почуття зароджувалися в дівчині, коли та ще була маленькою й нерозумною, але, як виявилося, здатна на серйозну прихильність.

Андрій був старший за Олену на сім років. Йому було сімнадцять, а їй — лише десять, коли вони вперше побачилися. Олена з батьками переїхала до Полтави з сусіднього села, де її батько залишився без роботи, а Наталія Миколаївна вже багато років жила тут з сином, виховуючи його сама.

— Дуже пристойна родина, — повідомила вечором мати Олени, повернувшись від Наталії Миколаївни.

Сусідка, хоча й була старша за матір на п’ятнадцять років, та між жінками зав’язалися дружні стосунки, а Олена й Андрій почали бачитися частіше.

Через рік після знайомства Андрій вступив до університету й виїхав із Полтави, а Олена залишилася з батьками, не забуваючи про Андрія й навідуІ коли вона підвела очі, то зрозуміла, що нарешті знайшла справжнє щастя не в минулому, а в теплі рук людини, яка її справді любить.