Ти знайшла своє місце у світі

— Хоча комусь ти виявилася потрібна.

— Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зламає.

— Неправда, Маріє Григорівно. І чому ви так про Віктора говорите? Адже він ваш єдина дитина!

— Саме тому й попереджаю. Занадто добре знаю свого сина, щоб сумніватися.

Марія Григорівна повільно вийшла з кухні, а Оксана залишилася сидіти за столом у своїй новій вечірній сукні. Наділа її спеціально, прийшла до сусідки, щоб показати свій обновлений наряд, у якому хотіла вразити Віктора.

У сина сусідки Оксана була закохана вже багато років. Почуття прокинулися в ній ще тоді, коли вона була зовсім дівчинкою — маленькою й наївною, але, як виявилося, здатною на глибоку прихильність.

Віктор був старший за Оксану на сім років. Йому було сімнадцять, а їй — десять, коли вони вперше побачилися. Оксана з батьками переїхала до Жашкова з сусіднього села, де її тато залишився без роботи, а Марія Григорівна жила тут із сином, виховуючи його сама.

— Дуже порядні люди, — розповіла мати Оксани ввечері, повернувшись від Марії Григорівни.

Сусідка, хоча й була старшою за матір Оксани на п’ятнадцять років, подружилася з нею, і діти почали бачитися частіше.

Через рік після знайомства Віктор поступив до інституту й поїхав із Жашкова, а Оксана залишилася з батьками, не забуваючи про нього й навідуОксана дивилася, як Віктор йшов геть, і зрозуміла, що її щастя — не в ньому, а в її маленькій Олечці та новому житті, яке вона сама збудувала.