Сестра з іншого світу

Сводна сестра

Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі вибрати подарунок. Вона щось приділила, зняла на телефон. Завтра покаже колегам – що виберуть, те й купить. Вона спускалася ескалатором на перший поверх. Хотілося швидше вийти на вулицю від метушні та натовпу.

— Віра?! — раптом покликав її жіночий голос.

Вона повернула голову ліворуч, вдивляючись у обличчя людей, що їхали вгору. Але всі були чужі.

— Віра! — знову почулося.

Віра озирнулася й побачила дівчину з полум’яно-рудим волоссям, яка намагалася спускатися вниз проти руху ескалатора.

— Почекай мене внизу, не йди! — крикнула дівчина.

Віра зійшла й стала чекати. Яскраво-руді коси на мить зникли нагорі, а потім швидко наближалися. Дівчина бігла вниз, штовхаючи людей.

— Мар’яна! — скрикнула Віра, впізнавши в рудоволосій дівчині свою зведену сестру.

— Я. Не чекала? А я ходжу містом і все виглядаю тебе. Так і знала, що колись зустрінемось. На першому поверсі є кав’ярня – давай зайдемо.

— Ти давно приїхала?

— Два тижні вже. Я так радий, що знайшла тебе, — щиро сказала Мар’яна.

Вони зайшли в кафе й сіли за столик. Віра розглядала зведену сестру. Яскраво-руді коси, вії склеєні тушшю й стирчать догори, як соснові голки. На тонких губах – червона помада в тон волоссю. Вродливе обличчя з дрібними рисами нагадувало лялькове.

Мар’яна була молодшою лише на чотири роки – їй мав би бути двадцять перший, а виглядала на підлітка через худорлявість та одяг. Коротка спідниця в складку, на тілесних колготках – чорні гольфи, на ногах білі кросівки з товстою підошвою. Джинсова куртка до пояса розстібнута, під нею – рожевий топ. Одяг підлітка, а не дорослої дівчини. Віра помітила, що на них озираються.

— Ти чудово виглядаєш, — сказала Мар’яна.

У цю мить підійшла офіціантка, поставила меню. Мар’яна відразу встромила в нього очі. Замовила піцу, торт і каву. Віра обмежилася лише кавою.

— Так хочеться їсти, що голова крутиться. Тобі пощастило – їж що хочеш, все одно не погладшаєш. А мені доводиться вічно сидіти на дієтах, — зітхнула Мар’яна.

— Невже? — Віра недовірливо підняла брову.

Сколько пам’ятала, Мар’яна завжди була худорлявою.

— Ти не бачила моєї мамцi. Важила пуд, не менше. Тому батько від неї й утік. А в тебе спадковість гарна. До речі, у них є пиво?

— Запитай, але я не буду – я за кермом, — сказала Віра.

— У тебе є машина? Оце клас! Слухай, а у вас на роботі потрібні співробітники? Я приїхала, а роботу ще не знайшла.

— А на що ж ти живеш ці два тижні?

— Батька пограбувала, — захихикала Мар’яна. — Все одно проп’є. Після того, як ти втекла, він зав’язався з роботи. Підробляв десь, потім привів якусь кухарку, та ще й їжу з їдальні тягала. Тоді вже зовсім розгулявся.

Віра слухала й не вірила вухам. Хоча чому дивуватися? Батько Мар’яни їй ніколи не подобався. Але мати, коли привела його додому, казала, що Віра просто ревнує. Разом із ним прийшла його донька Мар’яна. Віра тоді перейшла до одинадцятого класу, збиралася вступати до інституту.

З Мар’яною вони не зладилися відразу. Зведена сестра без питань брала речі Віри, пачкала їх. Мати заступалася:

— У тебе багато всього, не жадій, а Мар’яна росла без матері.

Віра розуміла, що мати просто уникала сварТаким чином, життя пішло далі, і Віра більше ніколи не зустрічала свою зведену сестру, але іноді перед сном думала про те, як складалися б їхні стосунки, якби в минулому все було інакше.