З життя
Як же важко…
Як же боліло…
Соломія розмовляла по телефону, коли до кабінету зазирнув Богдан. Марічка скоса глянула на Соломію, даючи зрозуміти, що розмова важлива і що їм не до нього. Голова Богдана зникла за зачиненими дверима.
Через десять хвилин Соломія завершила дзвінок і поклала телефон.
— А до тебе Богдан заходив, — сказала Марічка.
— Чому до мене? Може, до тебе? — спалахувала Соломія.
— Я заміжня. Хіба ти не помічаєш, як він на тебе дивиться?
— Як? — Соломія підняла голову над монітором.
— Зацікавлено, — кокетливо відпов— І що ж тобі заважає дати йому шанс? — усміхнулась Марічка, а в душі Соломії знову заворушилась надія.
Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny
Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...
Nie mieliśmy ich rozdzielać
Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...
Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy
Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...
Warsztat, który zniknął w środę
Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....
Хвіртка у двір
Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...
Тиша під Славутичем
Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...
Ключі від маминої квартири
— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...
Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März
Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...