Мій Небесний Захисник

Мій Ангел

Оксана вперто скидала дзвінок, а Тарас дзвонив знову і знову.

— Оксано, відповідай. Скільки можна? — У кімнату заглянула Тетяна. — Або вимкни телефон, якщо не хочеш розмовляти. — Вона грюкнула дверима.

Оксана вимкнула телефон і кинула його на другий кінець дивану. Вона б зробила це давно, але чекала дзвінка від Ярослава. Він обіцяв подзвонити, але вже другий день мовчав. А от з Тарасом вона більше не хотіла говорити, тим більше — бачити його. Завдяки йому вона вилізла зі своєї мушлі, куди сховалася після смерті батьків. А він так підступно зрадив її…

***

На вулиці був жорсткий ожеледиця. Батьки їхали від бабусі. Раптом із провулка вилетів позашляховик. П’яний водій на слизькій дорозі не впорався з керуванням, машину занесло, і він врізався прямо в авто батьків. Мама померла на місці, а тато — у лікарні.

Минув рівно рік. Раніше Оксана любила Новий Рік, чекала його із нетерпінням. А тепер цей день викликав у неї жах. Він став символом смерті батьків, нагадував про втрату та біль, який не проходив.

Вона не пам’ятала, як змогла закінчити перший курс університету, як взагалі пережила втрату мами й тата. До неї переїхала тітка Тетяна, сестра батька. Вона розлучилася з чоловіком, бо не могла мати дітей — у старших класах зробила невдалий аборт.

— Називай мене просто по імені. А то почуваюся старою тіткою, — одразу попросила вона Оксану.

Але Тетяна не змогла замінити маму та тата. І подругами вони з Оксаною не стали. Тетяна була у пошуках, намагалася влаштувати особисте життя, знайомилася з чоловіками, ходила на побачення.

Оксана не планувала святкувати Новий Рік. Просто ляже спати і нікуди не піде. Але Тарас умовив її піти на день народження до його друга за два дні до свята.

— У мене є дівчина, а я з нею нікуди не ходжу. Ну що я там робитиму один? Усі прийдуть парами. Це ж не Новий Рік, а день народження. Будь ласка, підемо. Треба повертатися до життя. Думаю, і твоїй мамі не сподобалося б, що ти сидиш вдома, — умовляв він.

Останній аргумент зламав опір Оксани, і вона погодилася. Вона одягла те саме плаття, яке вони з мамою купили спеціально на минулий Новий Рік, але так і не встигли надіти.

— Ти будеш найгарнішою, — сказала тоді мама.

Плаття дійсно дуже пасувало їй.

Тетяна оглянула її критичним поглядом.

— Поки ми живемо разом, я заміж не вийду. Хто на мене подивиться, якщо поруч така молоденька красуня. — Вона зітхнула. — А не надто воно відкрите? Почекай. — Тетяна пішла до іншої кімнати й незабаром повернулася з тоненькою хусткою. Вона була на відтінь темнішою за плаття, доповнювала його.

«Мама б схвалила», — подумала Оксана.

— Так краще, — із задоволенням сказала Тетяна. — Можна накинути на плечі, якщо буде прохолодно.

Вони з Тарасом їхали на таксі довго. Коли зайшли до квартири, вечірка вже почалася. Іменинник присвистнув, побачивши Оксану.

— Тепер розумію, чому ти так довго ховав від нас свою дівчину. Хоча ти мій друг, але відб’ю, — жартівливо сказав він і погрозив Тарасові пальцем.

Окрім Тараса Оксана нікого не знала на вечірці. Поки він був поруч, вона почувалася спокійно. Але потім почали танцювати. Її запросив якийсь хлопець. Коли музика стихла, Тараса в кімнаті не було.

Оксана одразу відчула себе не в своїй тарілці серед незнайомців. Вона пішла шукати друга. Проходячи повз передпокій, помітила, що вхідні двері незамкнені. Вийшовши, вона побачила на сходах Тараса. Він стояв на поверсі нижче і самовіддано цілувався з якоюсь дівчиною, наче вони зустрілися після довгої розлуки. Вони були так захоплені, що нічого не помічали навколо.

Оксані стало погано від побаченого. І що тепер робити? Залишатися далі вона не могла. Вона повернулася в квартиру, надІ коли Ярослав обійняв її під опівнічний курант, Оксана зрозуміла, що тепер Новий Рік буде асоціюватися в неї не з болем, а з новим початком.