Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало.

Вона згортала ноги в садових гойдалках і читала книжку. У духовці допікався абрикосовий пиріг. Аромат змішувався з м’ятним запахом кущів, і здавалося, що в раю пахне так само.

Вона завжди точно знала, коли він мав приїхати. Того дня зранку замішувала тісто. Вигадувала різні начинки для своїх пирогів. А от усі ці картоплі-соуси чи борщі — не її. Магія була в тісті, яке слухняно приймало потрібну форму під її спритними пальцями.

Смішно. Колись пироги пекла лише бабуся. А тепер вона. І вона точно не бабуся.

Він ніколи не знав наперед, коли поїде до неї. Просто минув певний час — і його різко починало до неї тягнути. І завжди телефонував уже з дороги.

У нього нічого не залишилося. Крім минулого життя, двох шлюбів, одного сина, переїзду до іншого міста, речей у багажнику авто, купи спогадів і повільного виповзання з чорної дірки розпачу та злості.

Познайомилися банально. На пляжній вечірці. Чужа компанія дорослих. Його потягнув друг, її — сестра. Обоє йти не хотіли, тому й сиділи осторонь на тому святі життя. А потім він запросив її на танець. І купив чомусь дешеву троянду на довгому стеблі у дівчини-квітникарки. А потім повіз її додому через все місто.

І все переплелося. І він злякався. Навіщо йому знову мучити серце?

Але щоразу, коли порожнеча навколо ставала нестерпною, він сідав у машину і їхав. Щоб вткнутися обличчям у її волосся й прошепотіти на вухо: “Ну, привіт…”

Він навіть почав думати, що міг би залишитися тут і жити.

Одного разу навіть сказав їй про це. В очах у неї блиснуло й одразу ж згасло: “Як хочеш, як вирішиш, як вважаєш за потрібне.”

І щоразу прощалися, наче рвали по живому. Він уже заходив за ворота, але зупинявся й озирався. І повертався поцілувати її. І знову намагався поїхати. І знову повертався.

Шкодував, що пізно зустрів цю жінку. Радів, що взагалі її зустрів.

А вона наливала чай у високу чашку, різала пиріг і сідала навпроти. Нічого особливого. У його житті були справжні пристрасті й гарячкові ночі. Та виявилося, що йому потрібна булаА вона так і сиділа з порожнім блюдцем у руках, дивлячись на ту дорогу, звідки він вже ніколи не приїде.