Перехоплені розмови батьків

Ключ обернувся в замку, і Соломія, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася тонка смужка світла. Батьки знову не спали, хоча година вже перевалила за північ. Останнім часом це стало звичкою — довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді переходили в приглушену суперечку.

Соломія зняла туфлі, поклала сумку з ноутбуком на тумбочку й непомітно пройшла до своєї кімнати. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була вагомою — проект на роботі ніяк не ладнався, а строки підтікали.

Крізь стіну чулися приглушені голоси.

— Ні, Василю, я так більше не можу, — мати говорила тихо, але в голосі відчувалося роздратування. — Ти обіцяв ще минулого місяця.

— Наталю, зрозумій, зараз не час, — батько, схоже, знову виправдовувався.

Соломія втомлено зітхнула. Востаннє батьки постійно про щось сперечалися, але перед нею робили вигляд, що все гаразд. Звичайно, їм уже за п’ятдесят, вона давно виросла, але все одно було неприємно усвідомлювати, що у їхніх стосунках щось не так.

Вона роздяглася, умилася й лігла під ковдру, але сон не йшов. Думки крутилися навколо одного й того самого. Брат Соломії, Ярослав, жив окремо, у іншому місті, і рідко навідувався. Якщо батьЯкщо батьки вирішать розлучитися — хто з ким залишиться, кому дістатиметься квартира, і чому вони приховують свої проблеми?