Випробування зв’язками — не здолане

**13 червня**

На кухні Олена розмішувала молоко у дитячій каші, а Тарас намагався з кубиків збудувати «найвищу у світі вежу». За столом покашлювала свекруха Марія Іванівна — сіроока, гостроязична, у халаті з вишитими півнями.

— Дивись, брови в нього знову немов вищипані, — буркнула вона, оглядаючи онука, — ані однієї нашої риси! Хоч би вушко батькове.

— Мамо, глянь на мене — я теж не копія Миколи, — посміхнулася Олена, відставляючи миску. — Гени — річ підступна.

— Підступна не підступна, а дивна, — махнула рукою свекруха і пішла на кухню за чайником.

Олена глибоко вдихнула: «Терпимо. До суботи чотири дні». У суботу у Марії Іванівни ювілей — шістдесят. Олена приготувала святкування-примирення: ресторан «Калиновий гай», оркестр, торт з фонтаном і — головне! — путівка у карпатський санаторій на три тижні. «Відпочине — і перестане шукати неподібність», — мріяла невістка.

Ввечері Олена перевіряла витрати, коли Микола заглянув у кабінет:

— Я замовив мамі альбом із старими фото, до суботи надрукують.

— Чудово! Тримай у секреті, нехай зворушується.

— Слухай, не звертай уваги на її слова, — попросив він, — вона добра, просто язик, як бритва.

— Я знаю. Але якщо ще раз про «не схожий» — вибухну.

Микола поцілував Олену у маківку і пішов перевіряти уроки сина.

У четвер ранком прийшов кур’єр. Дівчина у жовтій куртці вручила Олені коробку без напису.

— Вам. Підпишіть тут.

Олена поклала посилку у вітальні поряд з іншими подарунками: шовковою хусткою, медом із ліщини, конвертом із путівкою. Упаковуватиме у п’ятницю — сюрприз має бути ідеальним.

У суботу опівдні сонце палило. У холі «Калинового гаю» пахло пиріжками і карамеллю. Марія Іванівна увійшла, жартівливо тримаючи сина під руку:

— Оце розмах! Не дарма, виходить, працювала сорок років.

— Лише для вас, — усміхнулася Олена і підморгнула офіціанту, щоб несли шампанське.

Гості розсілися, заграв саксофон. Ліхтарики на стінах миготіли теплим світлом, змиваючи останній скепсис із обличчя свекрухи. Олена ловила кожен її погляд: «здається, задоволена…».

Опівночі винесли багаторівневий торт, фонтан іскр сичав, зал оплескав. Олена, тремтячими руками, оголосила:

— А тепер головний подарунок! — і даОлена передала Марії Іванівні конверт із путівкою: “Три тижні відпочинку у Карпатах – тут і соляні печери, і масаж, і тиша!”