Connect with us

З життя

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка – і отримала урок від ревнивої дружини

Published

on

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниці
Ми з чоловіком давно мріяли про відпустку, але постійно щось заважало. І ось нарешті! вдалося вирвати кілька днів. Квитки на літак купили майже перед самим вильотом, тому місця дісталися в різних рядах. Я не засмутилася: головне, що разом поїдемо до моря. Ну, посидимо пару годин окремо не страшно.
Заходжу в салон, шукаю своє місце. Проходжу повз чоловіка й краєм ока бачу, хто сидить поруч із ним. Молода дівчина років двадцять, в джинсових шортах, що ледве досягають середини стегон, з яскраво-червоною помадою й віями, наче з мячика для пера.
Я не з ревнивих, тому просто подумала: «Ну й добре, хай сидить».
Але десь через півгодини польоту помітила, що вона поводиться… скажімо так, занадто впевнено.
Кокетливо щось шепотала йому на вухо, реготала з кожного його слова, хоч він відповідав односкладово. Періодично «випадково» торкалася його руки, просила допомогти подати воду, дістати сумку з-під сидіння.
Чоловік поводився, як справжній джентльмен, але абсолютно байдуже. Та все б нічого, коли б вона раптом не закинула свої довгі ноги на спинку крісла перед ним прямо перед його обличчям, наче спеціально показуючи кожну лінію тіла.
Ось тут мене, як то кажуть, прорвало. Я більше не стримувалася й дала гарний урок цій розлучниці. Далі Дівчата, а у вас таке було? Як ви вчиняли?
Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниці
Я підвелася, неспішно пройшла по проходу, тримаючи в руці пластиковий стаканчик із кавою. Підійшла до їхнього ряду, мило посміхнулася й, схилившись до чоловіка, поцілувала його в щоку. Але при цьому… трохи «не розрахувала» рух.
Ой… вибачте, будь ласка, промовила я ледве чутно, коли гаряча крапля кави впала їй просто на стегно.
Дівчина підскочила, наче її штрикнули.
Ви з глузду зїхали?! закричала вона так, що озирнувся весь салон. Це ж мої нові шорти!
Я, як і раніше з витонченою посмішкою, відповіла:
Шорти я, звичайно, помітила. Ви їх увесь політ так старанно демонстрували, що неможливо було не звернути увагу. Може, тепер все ж сядете, як людина?
Вона хитнула головою, витягла з сумки якісь спортивні штани й з гуркотом пішла до туалету переодягатися.
Чоловік глянув на мене з таким виглядом, наче хотів сказати: «Ти ж мене вбєш колись». А я сіла на своє місце й уперше за весь політ спокійно відкрила журнал.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 4 =

Також цікаво:

CZ17 хвилин ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ28 хвилин ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ33 хвилини ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ46 хвилин ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ47 хвилин ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ5 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...