Моя любовна свобода

Маю право на кохання

Чому мої рідні мене не розуміють, не знаю, думала останнім часом Оксана, хоча зараз вона почувається справді щасливою. Замість того, щоб зрадіти за мене, вони за спиною плетуть інтриги й розповідають усюкуди нісенітниці.

Оксані пятдесят чотири роки, гарна жінка, працює у великому колективі, де її поважають, адже вона вже багато років там трудиться, допомагає молоді й загалом дуже доброзичлива.

Життя Оксани не можна назвати легким з молодості. У першому шлюбі не пощастило з чоловіком. Як тільки не відмовляла її мати від цього весілля:

Доню, послухай моїх порад, не виходь заміж за Петра. Не вийде з нього путящого чоловіка. Ти подивись на його батька. Він все життя не живе вдома, такий уже змолоду. Ми ж сусіди, все на видноті. Може й два дні не приходити, а то й три. А інкоди й цілий тиждень зникав, тоді Петроха мати бігала, шукала його по всьому місту. А коли зявлявся, влаштовував таке своїй жінці, кричав на весь двір, що вона його ганьбить, бігає та розшукує.

Мамо, та це все плітки, заступалася Оксана, навіть якщо й є у цьому частка правди, то Петро ж не відповідає за батька. Він не такий. Нам із ним добре й весело.

Доню, я тебе попередила, не квапся заміж, встигнеш.

Не встигну, відповіла донька й відвернулася до вікна.

Оксанко, невже вагітна? злякано скрикнула мати.

Так, мамо. Тому й виходжу.

Отакої, примовляла мати, я ж бачу, як ти на солоні огірки налягаєш, ну думаю весна, може, хочеться, авітаміноз А воно воно як. І чому ти не думала своєю головою, ще молода, а вже себе по руках звязала, нарікала.

Мамо, годі, що сталось, те сталось, готуйся до весілля, рішуче сказала Оксана.

А жити де збираєтеся?

Тут, у нас, ти ж сама казала, що там його батько непутевий.

Доню, мені, звісно, не шкода, живіть, допоможу, чим зможу, але не лежить у мене душа до Петра, сумно говорила мати, і було зрозуміло не хоче вона, щоб молоді тут жили.

Весілля було скромне обидві родини жили на зарплатню, зайвих грошей не було. Оксана народила сина Данилка, сиділа в декреті. Петро відразу не знайшов спільної мови з тещею та й не намагався. Не подобалася вона йому ходить, під ногами вертиться, спати не дає, зранку на кухні грюкотить.

Чого твоїй мамаші не спиться? бурчав чоловік, вихідний же.

А ти коли встаєш і зараз же йдеш їсти, ось вона й старається, щоб ми голодними не були. Ти прокидаєшся а вже сніданок готовий, відповідала дружина. Жалує вона мене. Данилко погано спить, виспатися не дає.

Данило й справді капризничає, чому йому теж не спиться Ось вдома батько пяний кричить, тут теща зранку шашні влаштовАле життя повернулося до неї з новою силою, коли Олег став її опорою, і Оксана зрозуміла, що щастя ніколи не пізно знайти, навіть у пятдесят чотири роки.