ЧУЖИЙ БАТЬКО

НЕРОДНИЙ ТАТО.
З дитинства Соломійка знала, що її мати принесла її “у спідниці”. Добрі сусідки, що, здавалося, жили на лавці біля підїзду, їй розтлумачили.
Соломійка уявляла, як її тендітна, невисока матір Маряночка несе в підолі святкової сукні нізвідки взявся немовля саму Соломійку.

Це тому, що в тебе тата нема! важливо пояснила їй Наталка, що жила над квартирою, де мешкали Соломія з матірю. Ти безбатченко!

Це як? здивувалася дівчинка.

А от так! Нагуляла тебе мамця! У тебе тата нема! А в мене є! і Наталка гордо подивилася на подругу.

Ну, то й що? пожала плечима Соломійка. Зате в мене є бабуся й дідусь! А в тебе нема.

Ха! Баба з дідом це не головне! У жінки мужик має бути! Без мужика вона неповноцінна! Так моя мамка каже!

Вечором після вечері Соломійка, як завжди, вмостилася поруч із мамою на дивані. У них була така традиція: ввечері сидіти разом, займатися своїми справами й балакати. Мати була майстриня на всі руки. Вона постійно щось робила: шила, вязала, вишивала. Соломійка ж, дивлячись на неї, теж почала рукодільничати: плела з бісеру намиста, складала картинки з алмазної мозаїки чи ліпила із пластиліну різних звірят.

Мамо! А тато обовязково має бути? вимовила дівчинка, прислухаючись до того, що діялося в квартирі над ними. Там розпочинався щовечірній “концерт”, як називала його бабуся Соломійки, Ганна Яківна. Його влаштовував батько Наталки, дядько Тарас. За голосами, що долітали зверху, можна було зрозуміти, у якому він стані. Якщо репетував лише дядько Тарас, а жіноча половина квартири поскиглювала, значить, чоловік був пяний. Якщо ж кричали з обох боків значить, дядько Тарас був тверезий, і це його люто бісило.

Ну, раз ми з тобою живемо без тата, значить, він зовсім не обовязковий, усміхнулася Маряна, гладячи доньку по голові й так само прислухаючись до шуму зверху.

А Наталка каже, що жінка без чоловіка неповноцінна…

Ну, сонечко, у кожного свої способи самостверджуватися. Ось нам із тобою разом погано?

Ні, похитала головою Соломійка. Вони справді добре жили з матірю. Мати працювала бухгалтеркою у великій фірмі, отримувала гарну зарплатню. Кожні вихідні вони кудись виходили: у кавярню, кіно, театр, парк, просто по магазинах. Кожного літа їздили на море, а на Новий рік у село, де жила подруга матері, тітка Оксана. У тітки Оксани було троє дітей, і кожну зиму їхній тато, чоловік тітки Оксани, робив у дворі велику гірку, з якої діти з радістю каталися.

“Концерт” нагорі розкручувався. Вишуканий мат, яким горланив дядько Тарас, лунав, напевно, уже по всьому будинку. За півгодини мати, посміхнувшись Соломійці, пішла у передпокій. Концерт наближався до логічного завершення. Зверху гримнули дверима, і почулися квапливі кроки. Маряна відчинила, і в ту ж мить до їхньої хати влетіли тітка Галя з Наталкою.

Зачиняй швидше! закричала вона, але Маряна й сама знала, що робити. У двері застукали.

Марянко! Відчиняй! заревів пяний чоловічий голос. Відчиняй, а то я тобі двері вивалю! Де ця с***? Хай виходить! Я їй усі кістки повибиваю!

Якщо зараз не підеш викличу поліцію! спокійно відповіла Маряна. Вона вже звикла до таких погроз. І сусід знав, що вони не пусті. Маряна вже кілька разів викликала наряд. І в нього була остання попередка. Ще раз і термін йому забезпечений.

Не треба, Маряночко! у передпокій вдерлася Галя. Його ж посадять!

Давно пора! Маряна пішла на кухню ставити чайник.

Та ти що? Як без чоловіка-то? заклопотано бігла за нею Галя. Тобі ж он як добре самотньою бути?

Маряна зупинилася й подивилася на сусідку. Брудний халат розірваний, волосся розкуйовджене, очі лихора