Загублена таємниця віків

**Щоденник: Давня таємниця**

У будинку Богдана та Олени велика радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Олега, одружується він на коханій дівчині Соломії. Олег не міг заснути всю ніч, раз-у-раз дивився на годинник, боячись запізнитися чи щось пропустити. Хвилювався, адже вперше ставав чоловіком.

«Цього дня я чекав так довго Нарешті назву свою Соломію дружиною. Коханою дружиною. Будемо щасливі, вона ж мене любить», думав наречений.

Соломія прокинулася в гарному настрої. Сьогодні найголовніший день у її житті весілля з Олегом.

«Напевно, і він уже не спить і хвилюється», усміхнулася вона, згадуючи майбутнього чоловіка. «Сьогодні ми станемо родиною, і відтепер будемо разом кожного ранку та вечора. Наша любов перемогла. Попереду лише щастя».

Але життя не дорога через поле, і на шляху трапляються різні випробування: і радісні, і болючі, іноді зовсім непередбачувані. І найскладніше пройти їх, не втративши близьких.

Спочатку батьки з обох боків не дуже схвалювали вибір дітей. Бо кожен батько вважає, що його доньці потрібен надзвичайний чоловік, а синові ідеальна дружина. Але молоді не слухали нікого вони були щасливі разом, і ніхто не міг цьому завадити.

Весілля пройшло чудово. Наречена сяяла, наречений був гідний її. Почалося їхнє спільне життя. Олег і Соломія мріяли про дітей, про свій великий дім.

«Першим у нас народиться хлопчик», упевнено казав Олег. «Справжній спадкоємець».

«Олежку, а я хочу дівчинку, відповідала дружина. Буду купувати їй гарні сукні та прикрашати, як ляльку».

Та згодом зійшлися на тому, що хто б не народився це буде їхнє щастя.

Минув рік, а Соломія досі не завагітніла. Обидва чекали, вона навіть плакала потай, боячись, що дітей у них не буде.

Та півтора роки потому довгоочікувана звістка:

«Олегу, у нас буде дитина!» радісно скрикнула дружина, повернувшись із лікарні.

Раділи всі: і майбутні батьки, і дідусі з бабусями. А в призначений час народився син Ярик.

«Я ж казав першим буде син», з гордістю зауважив Олег.

З пологового будинку Соломію з Яриком зустрічала вся родина, дарували подарунки, тішилися першанцем. Жили молодята в батьків Соломії у їхній трикімнатній хаті ще вистачало місця.

Але незабаром Олена, мати Соломії, помітила: її Богдан став якийсь похмурий. Особливо коли дивився на внука, який мирно спав у колисці. Одного разу він не витримав і промовив:

«Оленко, придивись до внука. Тобі не здається дивним, що у світлих батьків народився темноволосий і смуглявий хлопчик?»

«Що ти, Богдане, махнула вона рукою. Діти змінюються, темне волосся випаде, а виросте світле, як у нас».

Та час минав, а Ярик лишався темнявим. Він уже топа