Довіряй лише серцю

Щоденник

Кому вірити, як не матері?

Аліна памятає своє щасливе дитинство, хоча зараз їй вже двадцять пять, і встигла в житті побачити чимало і радощі, і горе, і зраду.

Коли молодий та відважний лейтенант Ярослав, який щойно закінчив військовий інститут, зробив пропозицію своїй дівчині Олені, вона ледве вірила у таке щастя. Вони зустрічались більше двох років, поки Ярослав навчався, а побачення були рідкісними курсантів не часто відпускали.

“Олю, ходімо швидше подавати заяву. Ми розпишемося, потім я поїду до нового місця служби, облаштуюсь, а ти приїдеш пізніше я тебе зустріну”, казав Ярослав, щасливий від того, що закінчив навчання, отримав погони та звання, а тепер ще й стане сімянином.

“Я згодна”, радісно відповіла Олена. Їй давно хотілося втекти з дому від пияка-батька, який постійно влаштовував скандали, і від матері, яка їй не була дорога.

Мати Олени захищала батька, коли той був тверезий, бігала з тарілками навколо нього, а потім все починалося спочатку. На доньку ніхто особливо не звертав уваги. Головне щоб було що їсти й у що вдягнутись. Зарплату батька її мати вибивала з нього скандалами, а він усе одно пропивав.

Нічого доброго вона в житті не бачила.

“Коли в мене буде донька, мріяла Олена, я її любитиму й виховуватиму інакше. І скандалів у мене не буде, бо за такого, як наш батько, я б ніколи не вийшла. Знайду собі хорошого хлопця”.

Олена приїхала до Ярослава в далеке карпатське селище, де той служив. Селище було невеличке, але їм відразу дали однокімнатну квартиру. До приїзду дружини Ярослав постарався меблі були наполовину казенні, щось докупив сам.

“Ярку, як же я рада! Ми тепер разом, і нам ніхто не потрібен. А тут я сама господиня”, тішилась Олена, а Ярослав щасливо обіймав її.

За півтора року в них народилася донька Алінка. Ось тут Олені вже довелося крутитися майже самій чоловік то на навчаннях, то на службі, рідко коли ввечері разом купали дитину. Чоловік приходив, коли донька вже спала, і йшов так само. Сумно було.

Час йшов. Донька підростала, Ярослава перевели в інше місто невелике, райцентр, але все ж краще, ніж селище. Потім ще й ще, так Аліна й навчалася в різних школах. Крутилися по країні, а одного разу батько прийшов із служби й сказав:

“Ну все, їдемо до нового місця служби у велике місто, мабуть, там і залишимося назавжди”.

“Нарешті, заробив”, сказала Олена. “Набридло по цих гарнізонах мотатися. Інші живуть на одному місці”.

“Олю, так у тебе чоловік військовий! Треба було за цивільного виходити. Не розумію, чим ти незадоволена? У тебе все є квартира, машина, гроші”.

Але Олена, мабуть, у матір пішла характером з часом і до доньки перестала уваги приділяти. А Аліна чим старша ставала, тим більше тягнулася до батька. Між ними було повне взаєморозуміння. Олені це було байдуже.

Квартиру їм дали трикімнатну, у центрі міста. До цього вони жили в маленьких, а коли увійшли сюди, всі оніміли. Особливо Алінці сподобався балкон з десятого поверху відкривався чудовий краєвид.

Аліна вчилася в хорошій школі. Батько служив, мати теж працювала. Аліна часто чула, як мати свариться з батьком. Той більше мовчав, а Олена щось вимагала. З нічого починалася лайка. Доньці було шкода батька, який виходив на балкон, сідав у крісло й читав газету, чекаючи, поки дружина випустить пару. На балкон вона не наважувалася виходити сваритися а то ще підуть плітки.

Через два роки батьки розійшлися. Аліна залишилася з матірю, батько переїхав у інший район. Квартиру Ярослав залишив дружині й доньці.

“Алінко, приїжджай до мене на вихідні чи на канікулах, ось адреса”, сказав батько й пішов, а вона стиснула в руці дорогоцінний папірець і сховала його подалі від матері.

Аліна приїжджала до батька на канікулах разом гуляли в парку, ходили в кіно, їли морозиво. У матері, мабуть, образа на чоловіка була глибока, і виливала вона її на доньці. Вже старшокласницею Аліна навчилася давати відсіч. Між ними встановився хиткий мир, але жили вони, як чужі.

Коли постало питання, куди вступати вдома чи в інше місто, Аліна, звісно, вибрала друге. Хотілося швидше втекти від матері. Вступила до інституту, жила в гуртожитку й раділа раділа тому, що не бачила матір.

“На канікулах поїду до мами, відвідаю батька”, думала вона.

Настали канікули. Аліна приїхала додому і її спіткало розчарування. Мати жила не одна, а з Ігорем, який був лише на сім років старший за доньку. Аліна вперше побачила пяного чоловіка в квартирі. Батько не пив, хіба трохи по святах, тому для неї це було неприємно. Ігор постійно був під парами