Згублена надія

ОЛЕНКА
Куди б не зявлялася Оленка, вона завжди привертала увагу. Одягалася так, що весь персонал магазину, де ця тридцятирічна рудоволока, повновата жінка працювала касиркою, тихо «відходив» від сміху. А ще й солодке любила. Перед касою завжди лежав пакетик із цукерками. Її пристрасть до біжутерії та яскравої одежі явно переважала здоровий глузд.

Покупці часто застигали, дивлячись на жінку за касою з завитими до небес рудими кучерями, прикрашеними бантиками, яскравими шпильками та стрічками. Оленка завжди вибирала неймовірно барвисті (і де вона їх знаходила?) блузки, хусточки, надівала на кожен палець по персню. Як то кажуть: «Новий рік щодня з тобою!»

Але найкращою у її характері була повна нездатність ображатися. Як тільки її не висміювали, як не переконували одягатися скромніше й не жувати цукерки цілими днями вона лише легковажно сміялася, махала рукою, прикрашеною грубими перснями, і запихала в рот ще одну цукерку.

Працювала Оленка відмінно. Швидко, чемно, з усмішкою, добрим словом. Покупець ішов задоволений, зігрітий її широкою, білозубою усмішкою, побажаннями здоровя та любові. І вже наступного разу йшов саме до її каси, де сяяла у всій своїй красі руда, весела касирка. Жодної скарги, жодного зауваження лише подяки від клієнтів.

Оленку хвалили за роботу, але переодягнутися чи зняти прикраси вона відмовлялася. Доводилося терпіти її витівки.

Ніхто не знав, що в душі Оленка носила страх, а в сумочці електрошокер. Пять років тому, пізно ввечері, на неї напали підлітки, побили, забрали телефон, гроші й прикраси. Вона памятала, як під дощем ледве доповзла додому, витираючи з обличчя кров і воду, як їй було страшно й боляче… Після того випадку вона почала носити шокер.

Нікому не розповідаючи про те, що сталося, Оленка ховала під веселістю та яскравими нарядами свій таємний страх. Вона боялася молодих хлопців і темряви. Але ніхто цього не знав, вважаючи її просто ексцентричною дивачкою.

А потім з нею трапилася героїчна пригода.

У вихідний день вирішила вона прогулятися містом, подивитися нові наряди. Що ще робити самотній незалежній жінці? Радувати себе. Ось і їде Оленка в автобусі, мріє про покупки. Задумалася.

Її не відвол