Ну і що? У нас з Володиком усе гаразд. Ми — зорова родина, без жодних порушень, діти виросли гідні людьми!

Та що? У нас з Віктором усе гаразд. Ми зразкова родина, жодних порушень, діти виросли гідними людьми.

Вікторе, ти знову ключі забув? Наталя Семенівна зітхнула, почувши знайоме покхликування за дверима. Чоловік ніколи не дзвонив, просто стояв і чекав, поки вона сама здогадається відчинити.

Забув, пробурчав Віктор, просовуючись у передпокій. Поспішав зранку, важливу нараду призначили.

Наталя дивилася, як він знімає черевики, залишаючи їх посеред коридору, і мовчки переставляла на місце. Сорок років шлюбу навчили її не сваритися через дрібниці. Віктор працював головним інженером на заводі, відповідав за серйозні проекти, вдома хотів спокою. А вона що не може за ним прибрати?

Як справа на роботі? спитала дружина, наливаючи чоловікові миску борщу.

Та як завжди. Начальство тисне, робітники не розуміють, обладнання старе. Але справляємося, Віктор механічно перегортав газету, не відриваючи очей від тексту.

Наталя хотіла розповісти про сусідку Оксану Петрівну, яка скаржилася на сина-пияка, але передумала. Вікторові після роботи чужі проблеми не потрібні.

До речі, раптом підняв голову чоловік, Семеновичу запропонували підвищення. Переводять до Києва, у головне управління. Гарна посада, зарплатня втричі більша.

Ну й добре для нього, кивнула Наталя, прибираючи зі столу.

Він мене рекомендував на своє місце, тихо додав Віктор.

Наталя завмерла з тарілками в руках.

Як це?

Директор вирішить наступного тижня. Якщо схвалять, стану заступником головного інженера. Оклад майже вдвічі більший, соцпакет, відпустка подовжена.

Віктор говорив спокійно, але Наталя почувала у його голосі приховане хвилювання. Вона знала чоловіка як облупленого. Він мріяв про цю посаду роками, але ніколи не виявляв амбіцій відкрито.

Вікторе, це ж чудово! вона сіла поруч, взяла його за руку. Ти заслужив це підвищення. Стільки років чесно працюєш, жодного разу не підвів завод.

Ще невідомо, чи схвалять, чоловік знизав плечима, але по його обличчю Наталя бачила він уже уявляє себе на новій посаді.

Весь вечір Віктор був незвично жвавим. Розповідав про нові проекти, які зможе реалізувати, про відрядження, про те, як нарешті куплять нову машину замість старих «Жигулів». Наталя слухала і раділа разом із ним. Після вечері вони навіть увімкнули музику й потанцювали на кухні, як у молодості.

Наступного дня Наталя зустріла у дворі Марію, дружину того самого Семеновича.

Вітаю! посміхнулася сусідка. Сергій учора розповів, що Віктор може зайняти його місце. Чудова посада, ми дуже раді за вас.

Дякую, але ще нічого не вирішено, обережно відповіла Наталя.

Та що ви, все вже практично вирішено. Сергій каже, інших кандидатур навіть не розглядають. Віктор же найкращий фахівець у відділі, всі його поважають.

Наталя йшла додому з полегшеним серцем. Значить, недарма Віктор сподівається. Якщо Семенович так говорить, то підвищення майже гарантоване.

Вдома вона вирішила приготувати святкову вечерю. Сходила до магазину, купила мяса на смажене, улюблені Вікторові тістечка. Готуючи,