Привид: Моторошна історія про одержимість і таємниці минулого

**НАВОРОЖЕННЯ**

У жіночому колективі завжди знайдеться місце для пліток. А, як відомо, язик у пліткарки довший за драбину. В одному дитсадку часто обговорювали особисте життя виховательки Оксани. Для молодої жінки це були різні речі. Оксана, здавалося, із задоволенням дарувала привід для пересудів.

У неї завжди було повно шанувальників. Щойно у садочку зявлявся сантехник, столяр чи маляр, Оксана, забувши про обовязки, мчала назустріч майстру. Хоч далі відвертого кокетування й обіцянкових посмішок справа не йшла, усі були певні у Оксани «рильце в пуху».

Вона цвірінькала серед чоловіків, навіть жартувала зі сторожем Івановичем, який ось-ось піде на пенсію. Їй подобалося «купатися» в компліментах, відчувати себе неперевершеною серед колег.

А треба зауважити, Оксана була одружена й виховувала семирічну доньку Софійку. Але ні чоловік, ні дитина її не зупиняли.

Чоловік, Тарас, души не чаяв у своїй Оксанці. Пилинки з неї здував. Він здогадувався про невинні жарти дружини. «Ну що ж, коли жінка гарна Їй важко не реагувати на увагу. Зате вона мені вірна», заспокоював себе Тарас.

Наївний. Тим більше, Оксана запевняла його в коханні.

Вона виходила за Тараса за наполяганням матері. Та казала, що з покірного хлопця виліпить ідеального чоловіка. Так і сталося. Тарас був гарним електриком, часто їздив у відрядження. Повертаючись, дарував Оксані й доньці подарунки, а весь вільний час присвячував родині. Але чогось Оксані в цьому тихому шлюбі бракувало. Пристрасті? Бурхливих почуттів?

І ось одного разу вона закохалася без памяті. Все почалося з того, що Івановича несподівано відправили на пенсію, а замість нього сторожити садок почав син завідувачки Рома. Хлопець навчався у медінституті, готувався стати лікарем.

Завідувачка, Наталя Михайлівна, вирішила підтримати сина матеріально, тому запропонувала йому працювати вночі. Ромко погодився. Зайва гривня ніколи не завадить. Та й кохану можна буде в кіно сводити, хоча поки що її не було. Та хіб це проблема для такого перспективного хлопця?

І щойно Ромко почав працювати, Оксана не втрималася завітала до нього у вартову.

Це був зимовий вечір. Дітей розібрали, і Оксана сама прийшла познайомитися. Ромко, як вихований хлопець, запропонував їй сісти, а сам влаштувався на старенькому дивані. Оксана вміла вести легку бесіду за її язиком не встигнеш.

Розбалакалися. Ромко захоплено розповідав про навчання, друзів. Оксана слухала, кивала. Потім почала скаржитися на нудьгу, а Ромко вже ніжно тримав її за руку. Час минав непомітно.

Так розпочався їхній бурхливий роман.

Оксана не могла спинитися. Вона летіла у прірву. Незабаром Ромко зізнався їй у коханні, і вся історія миттєво розлетілася по садку. Бо біля чужого рота не поставиш воріт.

Наталя Михайлівна викликала Оксану до себе.

«Ти ж заміжня, сказала вона. Залиш мого сина. Що спільного в вас? У тебе чоловік, дитина. Ромкові ще вчитися. Ця крадена любов ні до чого доброго не приведе».

«Звільняйте мене! відрізала Оксана. Я від нього не відступлюся!»

Наступного дня вона подала заяву на відпустку. Завідувачка підписала, додавши: «Сподіваюся, ти опамятаєшся. Мені не потрібна невістка з «приданим».

Оксана поїхала до батьків у село, забравши доньку. Хотілося подумати. Вона й сама не розуміла це пристрасть? Навіження?

У селі жила ворожка Марія. До неї їздили за порадою з усіх кінців. Старій вже було за девяносто, але вона мала ясний розум. Коли Оксана прийшла до неї, Марія одразу сказала:

«Доню, а як ти синочка назвеш?»

«Якого синочка?» здивувалася Оксана.

«Свого. У тебе ж навесні дитина буде. Хіба не знала?»

Марія розклала карти, важко зітхнула.

«Повертайся до чоловіка, сказала вона. Він тебе прийме. А якщо відвернешся залишишся сама. Світу білого не побачиш».

Потім ворожка вилила віск у воду.

«Що бачиш?» спитала вона.

«Верблюда!» скрикнула Оксана.

«Іди з Богом, більше нічого не скажу».

Оксана вийшла, так і не зрозумівши, до чого тут верблюд. Але вже вирішила покине Тараса й піде до Ромка.

Але коли вона повернулася з відпустки, у вартовій сидів знову Іванович.

«Твій Ромко поїхав, сказав він. Наталя Михайлівна відправила його до родичів у Одесу. Каже, нехай краще море дивиться, ніж із заміжньою жінкою крутиться».

Але дав адрес. Оксана вже готова була їхати, коли через місяці отримала листа від дружини Ромка.

Виявилося, це Наталя Михайлівна підстроїла. Він нікого не одружувався. Але коли Оксана приїхала до Одеси