Чи могла б моя свекруха поступитися більшою кімнатою для нас?

Живучи у свекрухи, не можу вимагати багато, але хіба вона не могла б поступитися нам більшою кімнатою?

Як і більшість молодих, після весілля ми зіткнулися з житловим питанням. Спочатку орендували квартиру, але за півроку зрозуміли, що це надто дорого, і переїхали до батьків чоловіка.

В них двокімнатна хата: одна кімната — десять метрів, інша — дев’ятнадцять. Нам відвели меншу, де мій чоловік виріс. Спершу нас це влаштовувало: було де спати, і добре.

Та половину шафи в нашій кімнаті займали речі свекрухи. Вона часто заходила по них або рано вранці, або пізно ввечері, що було дуже незручно.

Коли я дізналася, що вагітна, задумалася: у нашій кімнаті ледве влізе дитяче ліжечко, не кажучи вже про пеленальний столик і інші необхідні речі.

Попросила чоловіка поговорити з батьками про обмін кімнатами, але він заперечив:

— Вони не погодяться. Ми й так повинні дякувати, що нас прихистили.

Тоді я сама вирішила поговорити зі свекрухою. На жаль, вона сприйняла мою прохання без радості. Її головний аргумент:

— А де ж ми гостей прийматимемо?

Хоча гості бувають рідко, для неї це було важливо. Свекор додав:

— Мені ж виходити на балкон палити. Не буду ж я кожен раз через вашу кімнату ходити.

Щоб остаточно закрити питання, вони зробили у своїй кімнаті ремонт і купили нові меблі, даючи зрозуміти, що обміну не буде.

Ми опинилися в глухому куті: ні зняти житло, ні взяти іпотеку зараз не виходить. Я пояснювала свекрусі, що це тимчасово, поки не зберемо на свою оселю, але вона була непохитна.

Тепер її слова про те, як вони чекають онука, здаються мені пустими. Якби справді піклувалися про майбутнє дитини, могли б піти назустріч і помінятися кімнатами, а не обмежуватися лише балачками.