«Чи залишила вона мені доньку? – З жахом Валентин охопила спекотна думка. – Ні, цього не може бути. Вона обов’язково повернеться»

“Залишила мені донечку? – Від жахливої здогадки Марію кинуло в жар. – Ні, цього не може бути. Вона обов’язково повернеться.”

Марія повернулася з роботи й знайшла на столі коротенький запис від доньки. Стосунки у них з Соломією були непрості, але вона не очікувала, що донька так утече з дому. Перечитувала записку знову й знову, запам’ятала напам’ять, але їй усе здавалося, що вона щось важливе пропустила, не так зрозуміла.

Ніч була безсонною. Те подушка була занадто твердою, те ковдра важкою, то в кімнаті ставало душно, ніби піч розтоплена. То вона плакала, то вела нескінченні розмови з донькою в голові, згадувала їхні сварки, щасливі миті…

Нарешті, втомлена, встала, сіла за стіл і ввімкнула настільну лампу. Записка лежала поверх паперів, пом’ята від частого читання.

Марія в сотий раз уважно перечитала. Ні, вона все правильно зрозуміла. Навіть чула роздратований, докірливий голос Соломії.

“Я втомилася від твого контролю… Ти занадто строга… Я хочу жити самостійно. Я доросла… Ти все одно не відпустила б мене, тому йду, поки тебе немає вдома. Зі мною все добре. Я не сама. Не шукай мене. Я не повернуся…”

Листа без привітання й підпису. “А як же я? – знову питала Марія, наче донька могла почути. – А якщо зі мною щось станеться, тобі навіть сказати нікому. Тебе зовсім не хвилює, що зі мною буде?”

Соломія, напевно, мала рацію по-своєму. Але їй, матері, хотілося, аби донька здобула освіту, знайшла гарну роботу, щоб раптове кохання чи незапланована вагітність не забрали це все. Хіба є матері, які дозволяють дітям абсолютно все?

Сама Марія вийшла заміж студенткою й пам’ятала, як кохання й пристрасть швидко згасли, не витримавши випробування безгрошів’ям, тісною кімнатою в гуртожитку, невлаштованим побутом і втомою.

А коли народилася Соломія, стало ще важче. Вони з чоловіком, таким же молодим студентом, перестали розуміти один одного, постійно сварились. Може, мати була права, і тоді треба було зробити аборт? Але Марії здавалося, що їхнє кохання подолає все. Наївна дівчина.

Через три місяці вони розійшлися. Марія взяла академвідпустку й повернулася до батьків. Дивно, але мати одразу полюбила онуку, хоча сама наполягала на аборті. Навіть відпустила Марію додокинути навчання, а сама няньчила Соломію та безмежно її пестила і тепер, дивлячись на онуку, Марія зрозуміла, що любов — це завжди вибір, навіть коли він болячий.