Connect with us

Vita

До сліз: поховали бабусю взимку в тонкому платті, але що сталося далі було неймовірно

Published

on

Бабуся повернулася за теплим одягом … – Давай хоч ноги їй укутаємо! – Петро не міг без жалю дивитися на покійницю.

Вона лежала в літньому сарафані і босоніжках, накрита тонким простирадлом. На дворі було – 30 ° С. Місце під могилу дві доби відігрівали вогнищами. Дура-дружина стояла на своєму. Мовляв, що бабуся приготувала, те і одягнули. А мертве тіло морозу не боїться, бо не відчуває!

Петро не знав, що відчуває бабка дружини, але сам чомусь відчував незручність. Ну не по-людськи це, якщо можна так сказати про покійного, ховати взимку в чому мати народила! Він ще раз глянув на заледеніле обличчя, яке майже злилося з подушкою, плюнув і відвернувся.

Труну закидали грудками мерзлої землі, швидко випили по чарці за помин душі і поспішили додому, в тепло – пом’янути як слід. Стіл був накритий щедро: кутя, млинці, галушки, холодець та інше. Чарки теж не були порожніми.

Через годину скорботні обличчя розглядалися і зарум’янилися. До вечора присутні, як це частенько буває, забули з якого приводу зустрілися. За столом жартували, сміялися, лізли обніматися. Ще трохи – і зажадали б гармошку.

Петро в загальній вакханалії не брав участі. Сидів, згорбившись, на розі столу і думав про померлу бабцю. Як їй там, у крижаній могилі? Нехай плоть мертва – душа-то жива. Ну, як образиться на них за таке нехтування, стане лякати. Забобонний Петро крадькома хрестився і просив покійну про прощення.

Вночі його розбудив крик дружини. Вона втиснулася в спинку ліжка, витріщалися в темряву і шепотіла: “Іди! Забирай, що хочеш і йди! “Петро включив світло – в кімнаті нікого не було. Він приніс води і домігся від переляканої жінки виразної розповіді.

Наснилося їй, що хтось у віконце стукає. Виглянула за двері і завмерла: на дворі сліди криваві, а біля ганку стоїть бабуся.

– Не лякайся, онучко. Це я об гілки ялинові, що ви за труною кидали, ноги сколола. Хустку свою пухову прийшла забрати. Не думала я взимку-то помирати, а он як довелося! Холодно мені лежати … І Петрику “спасибі” передай, що думає про мене!

Від почутого Петро похолов. Схопив зі стіни улюблену бабину шаль і не чекаючи ранку помчав на кладовище. Там він старанно вкрив могилку хусткою і присипав снігом. Потім ще раз попросив у небіжчиці вибачення за себе і за дружину.

З тих пір подружжя ніхто ночами не турбував. Тільки на сороковий день вони побачили однаковий сон: бабуся йшла від них по стежці через яр. На плечах у неї була сіра пухова шаль.

 

За матеріалами

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + два =

Також цікаво:

EN41 хвилина ago

The Bell Tower Cat Staunton Refused to Evict

The ladder truck from Staunton Fire Company No. 1 pulled up to Trinity Lutheran on a Tuesday morning in May,...

EN7 години ago

The $2,150 Lease Simone Broke to Meet a Man She Knew Only From TV

I've worked the Frontier counter at Gate C14 in Denver International for eleven years, and my shift ends at three,...

EN12 години ago

My Husband Told His Boss I Had a Breakdown. His Boss Remembered the Night I Saved His Son.

Mariana Torres had the dining table set for three, but Dennis Carver told her to make sure it looked like...

Storie di vita13 години ago

A otto minuti dal treno, la costrinsero a salire su un SUV nero

«Sua figlia non sarebbe una bambina vera?» ripeté l’uomo dalla barba folta. Poi si voltò verso l’autista: «Chiudi le portiere....

Storie di vita14 години ago

Il rispetto non si insegna alzando la voce

❤️ Il rispetto non si insegna alzando la voce. Si insegna con il modo in cui trattiamo le persone quando...

Storie di vita15 години ago

Mio figlio non sa ancora quale strada scegliere nella vita. E io, da mamma, vorrei aiutarlo senza decidere al posto suo.

Mio figlio non sa ancora quale strada scegliere nella vita. E io, da mamma, vorrei aiutarlo senza decidere al posto...

EN16 години ago

The Weight She Carried Alone

Danielle Ferris counted the ceiling tiles above her hospital bed in Portland, Oregon, twice before a nurse came back to...

Storie di vita18 години ago

Al brindisi per il suo compleanno, mio padre ci presentò una sorella di cui ignoravamo l’esistenza. Mia madre lo sapeva già

«Mio padre ci aveva nascosto una sorella per ventisei anni. Ma quando lei tirò fuori il telefono, scoprimmo che non...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.