Дружина залишила мене з немовлям

З Наталкою ми прожили у шлюбі 10 років. Ми працювали разом у лабораторії, тому багато часу проводили удвох. Коли вона повідомила, що вагітна, я був на сьомому небі від щастя. Так мріяв про дитинку, що навіть не міг передати словами свою радість.

Проте моя дружина була справжньою кар’єристкою. Вона не мріяла про материнство. Наталка лише думала про керівну посаду та фінансовий достаток. А коли під час вагітності почувалася погано, то змушена була відійти від улюбленої справи. Тоді вона і зрозуміла – дитина поховає її кар’єру.

Донечка народилася вчасно. Дружина відразу підпала під жорстоку післяпологову депресію. Вона ненавиділа дитину. Хотіла залишити її в пологовому та стерти з пам’яті. Кричала на все відділення, що через доньку втратила цілий рік і відстала від колег.

Як то кажуть – лиха п’ята. Коли мене підвищили, дружина розлютилася ще більше. Вона взагалі не підходила до дитини, навіть не годувала. Мені довелося запросити психолога, бо я розумів – це може погано скінчитися. Заспокійливі давали ефект, але ненадовго. Дружина звинувачувала мене, що вона марнує молоді роки, а я за її рахунок просуваюся по службі. До того ж, Наталка твердила, що ця посада мала дістатися їй, а не мені.

Коли мене відправили у Польщу відкривати новий філіал, я запропонував поїхати усім разом. Але дружина відмовилась. Подала на розлучення та пішла. Я поїхав за кордон з донечкою. Трохи згодом приїхала ще й моя мама, адже потрібно було доглядати за малечею. Наталка влаштувалася на колишню роботу і досі намагається довести усім, що вона гідніша за мене.

Так, вона розумна та відповідальна, але сім’я – не її доля. Колись вона зрозуміє, що щастя не в кар’єрі, але буде вже запізно.