З життя
Дитина безнадійно плакала перед могилою матері, стверджуючи, що вона ще жива — ніхто не звернув на це увагу, поки не втрутилася поліція.
Хлопчик розпачливо плакав біля могили своєї матері, стверджуючи, що вона ще жива ніхто не звертав уваги, поки не втрутилася поліція.
На початку травня кілька людей почали помічати хлопця, який приходив на кладовище.
Йому було близько десяти років, не більше. День у день він прямував до однієї й тієї ж могили.
Він сідав на землю, обіймаючи холодний камінь, і звертався до неба:
Вона ж жива! Її тут нема!
Відвідувачі спостерігали за ним із сумом і розумінням. Вони думали, що він переживає важке горе.
Не міг змиритися з втратою матері. Рано чи пізно він би зрозумів, що її більше немає.
Але минув тиждень, потім ще один, а хлопець продовжуйого візити тривали, поки одна людина не звернула увагу на підозрілі обставини і не зателефонувала до поліції.
Warsztat, który zniknął w środę
Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....
Хвіртка у двір
Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...
Тиша під Славутичем
Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...
Ключі від маминої квартири
— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...
Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März
Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...
Ковдра для чужого кошеняти
Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...
Die Papiere meiner Schwiegermutter
Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...
Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen
An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...