Мамо, залишся вдома!

Мам, не виходь за нього

— Мам, Сергій запропонував мені жити разом, — обережно почала Оля після вечері.

— І де ви житимете? — запитала мати, трохи помовчавши.

— У нього своя квартира. Батько купив, коли Сергій вступив до університету.

— Ви не поспішаєте? Ще цілий рік до закінчення навчання. А якщо завагітнієш? — Мама вимкнула воду, витерла руки рушником і обернулася до Олі.

— Я розумію, ти виховувала мене сама, боїшся, що я повторю твою помилку, що залишишся зовсім одна… — Оля не могла зрозуміти, чи мама проти, чи ні.

— Ти достатньо доросла, щоб відповідати за свої вчинки. За мене не бійся. У мене є чоловік.

— Я догадувалася. Чому ти ніколи не розповідала про нього, не знайомила нас? — з цікавістю запитала Оля.

— Не знаю… — Мама опустила очі. — Боялася, мабуть. Справа в тому, що він молодший за мене. — Мама підняла на Олю погляд.

— Ну й що? Зараз це модно. Значить, ти не проти? — Оля підскочила й обняла маму.

Спочатку вона щодня дзвонила мамі, часто заходила ввечері. В Олі залишився ключ від квартири, але тепер вона дзвонила у двері. Одного разу їй відчинив симпатичний молодий чоловік. Облягаюча футболка ефектно підкреслювала рельєфні м’язи на грудях і руках.

— Донька прийшла, — сказав він і широко посміхнувся білосніжною усмішкою.

— Донька, та не ваша, — похмуро відповіла Оля й увійшла до квартири.

Мама готувала вечерю. Вона пожолоднішала, інакше почала вдягатися. Раніше ходила вдома в затишних халатах, а тепер стояла біля плити у білих спортивних штанях і рожевій короткій футболці.

— Артем, нам треба поговорити, — сказала мама, коли чоловік зайшов на кухню.

— Зрозумів. Поговоріть, дівчатка, — він знову посміхнувся, блиснувши темними очима.

— Мам, він же молодший за тебе років на п’ятнадцять. Ти, звісно, добре виглядаєш, але різниця все одно помітна, — тихо сказала Оля, коли за Артемом зачинилися двері.

— Ну й— Ну й що? Ти ж сама казала, що зараз це модно, — усміхнулася мама.