Connect with us

З життя

Мій чоловік щоночі на дві години зачинявся у ванній: однієї ночі я взяла ліхтарик, зазирнула – і знайшла за кахлями дивну дірку з таємничими пакетиками…

Published

on

Останнім часом мій чоловік поводився дедалі дивніше. Спочатку я подумала, що в нього коханка. Вечорами він зникав, а вдома довго мовчав, ніби щось обмірковував. Потім зрозуміла справа була не в іншій жінці.
Кожен вечір він зачинявся у ванній. Запирав двері, вмикав воду, щоб заглушити шум, і міг просиджувати там аж дві години. Телефон ніколи не брав із собою, тож точно ні з ким не спілкувався. Я не раз питала:
Що ти там робиш так довго?
І щоразу чула ту саму різку відповідь:
Нічого, це не твоя справа.
Цікавість росла а разом із нею й страх. Що він ховає? Чому поводиться так дивно?
Однієї ночі, коли він заснув, я вирішила ризикнути. Взяла ліхтарик, щоб не вмикати світло, і непомітно прокралася до ванної. Все здавалося звичайним: чисті кахлі, біла ванна, знайомий запах мила.
Але раптом помітила щось дивне.
На стіні за унітазом були подряпини й тріщини. Але ж ми нещодавно робили ремонт звідки вони взялися?
Я торкнулася однієї кахлі. Вона рухнула. Один поштовх і плитка впала на підлогу, а за нею зявилась чорна діра у стіні. Я завмерла, серце калатало. Щось було сховано всередині. Протягла руку й дістала пластиковий пакет. Потім ще один.
Руки тремтіли. Розірвала плівку і ледь не зомліла від жаху Всередині були жіночі прикраси: персні, браслети, намиста але всі в коричнево-червоних плямах. Засохла кров. На одному персні навіть застряг чужий пасмо волосся.
Мене знудило. Пізніше я дізналася: чоловік приносив ці речі з місць злочинів. Не знаю, скільки жінок стали його жертвами, але кожна прикраса була трофеєм нагадуванням про його жахливі вчинки.
Швидко, майже в паніці, я поклала все назад у пакети, сховала в діру й заклала кахлю.
Тієї ночі я не закрила очей. Лежала поруч, слухала його спокійне дихання, а в голові вертілися образи кривавих прикрас. Зрозуміла: людина, що спала поряд, була чудовиськом.
Вранці не промовила й слова. Зібрала речі, грюкнула дверима й пішла до поліції. Більше його не бачила, але, гадаю, його точно заарештували.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 5 =

Також цікаво:

PL5 хвилин ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA5 хвилин ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA31 хвилина ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA32 хвилини ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE51 хвилина ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

UA1 годину ago

Ковдра для чужого кошеняти

Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...

DE1 годину ago

Die Papiere meiner Schwiegermutter

Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...

DE1 годину ago

Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen

An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.