Несподіваний візит чоловіка: домашній халат і купа картоплі на столі

Запросила до себе мужчину, але підготуватися не встигла. Закрутилася, мабуть. На мені домашній халат, на столі гора картоплі, яку треба чистити.

А тут раптом — дзвінок. Він прийшов. Не залишати ж ж людину на сходах. Довелося відкрити двері у такому вигляді. А чоловік, між іншим, вперше завітав. Звісно, незручно.
Захвилювалася, руками замахала, запросила до кімнати. А сама в ванну перевдягатися. Вийшла через п’ять хвилин — чоловіка немає. Дива якісь. Невже пішов?

Зазирнула на кухню, а він картоплю чистить. І голову нахилив зосереджено. Стояла і милувалася, бо дуже зворушливо. І щось ніжне з’явилося в душі.
Приємна людина, нічого не скажеш. Тільки подивишся. Брюки і светр підібрані за кольором, наче доповнюють одне одного. Шкарпетки нові — це одразу видно. Акуратна зачіска, запах тонкого, вишуканого чоловічого парфуму.

Після невеликої вечері вирішили прогулятися. Штовхали одне одного плечима в тісному передпокої і сміялися. Тоді він величним жестом подав пальто, наче вона принцеса.
Приємно відчувати себе в центрі уваги. Ти наче щось крихке і дороге. І тебе треба берегти.
Ідуть по вулиці, на невеликих схилах і косогорах ніжно під ліктем підтримує. Двері відкриє і трохи вбік відходить — проходь, будь ласка.

По дорозі натрапили на квітковий кіоск. За руку затягнув. Продавцю сказав: “Все, що пані забажає”. І пані зі скромності бажає одну велику червону троянду. Він іронічно усміхнувся. Похитав головою. І через хвилину вручив букет з, мабуть, десятка міцних свіжих квітів.
Треба було купити пляшечку сухого, невеликий торт і фрукти.
У магазині не нав’язував своєї думки, не ліз з порадами, а стояв трохи осторонь, як паж королеви. Треба ж, є у світі виховані чоловіки. Хто б міг подумати?
Ввечері почувалася щасливою. Щось неймовірно радісне раптово зійшло на голову, окутало її ніжністю, і серце відгукнулося кришталевим постукуванням.
Рідкісний кавалер, наче зійшовший зі сторінок класичного роману. Іноді з’являлося тривожне: чи людина він? Може, ілюзія?
Танцювальним рухом повернув, весело подивився в очі, посадив на диван. Сильним вмілим ривком поставив стіл. Приніс з кухні сухе.
Дивовижна інтуїція: не питаючи, здогадався, де знаходяться келихи.
Келихи виблискують, фрукти усміхаються, свічки горять. Поруч галантний чоловік. Що ще треба? Нічого не треба. Це вершина, це урочистість щастя, яке лише може собі уявити жінка.
Тріскотів у нього телефон. Трохи зморщився, повідомив, що мама дзвонить. З незадоволеним виглядом вийшов у коридор.

Підкоряючись жіночому інстинкту — за ним, непомітно.
— Так, мамо, звісно, мамо.
І раптом різким голосом: «Так як ти мені набридла! Пішла ти»! І сформулював — куди.
Господи, як стало страшно. Може, садист, може, у нього з психікою щось не так?
Що робити?

Повернувся з чарівною усмішкою, наче нічого не сталося. Прикинулася засмученою. І сказала, що у подруги чоловік у запої. Їй, бідолашці, нікуди з дитиною діватися. Приїдуть через півгодини. І з проханням в очах: «Давай завтра продовжимо наше свято, а? Я сама засмутилася».

Пішов. Не спала всю ніч. Серце гризло незрозуміле почуття. Вранці написала СМС: «Вибач, але ти мені не сподобався. Без пояснень»..