Пів року потому мене віддали до дитячого будинку, а тітка продала квартиру моїх батьків на чорному ринку.

Через пів року мене віддали до дитячого будинку, а тітка продала квартиру моїх батьків на чорному ринку.

Коли мені було 5 років, я залишилася сиротою. Опікувалася мною тітка – сестра мого батька. Поки батьки були живі, у нашому житті нічого не бракувало. Вони працювали на високих посадах, ми жили в просторій квартирі, а за містом у нас був маленький сільський будиночок. Після їхньої смерті все змінилося.

Тітка виховувала свою доньку – Ольгу, але нам було нелегко знайти спільну мову. Кузина постійно знущалася з мене, хоча була молодшою. Тітка Наталя здавалася привітною з чужими людьми, але була скупою і розважливою по суті. Вона ніколи не втрачала можливості. Я не відчувала від неї жодної турботи, підтримки або доброго слова.

Від дитинства моїми обов’язками було прибирання квартири, миття посуду, мені заборонялося дивитися телевізор, а солодощі купували тільки для Ольги. Незабаром тітка продала батькову машину. Одяг і мамині прикраси кудись зникли, а сама тітка та її донька почали виглядати все краще. Вони часто ходили в кафетерії, ресторани, але ніколи не брали мене з собою.

У дитинстві я не усвідомлювала, що Наталя продала весь спадок, а гроші нібито пішли на моє виховання. Через кілька років життя в нашій квартирі, ми переїхали в однокімнатну квартиру тітки на околиці міста. Пів року потому мене відправили до дитячого будинку, а вона продала наше помешкання.

Було важко звикнути до нових умов, але я швидко адаптувалася в новому місці. Я здобула гарну освіту, а після завершення навчання зняла невелику квартиру. Я працювала в супермаркеті, хоча і на посаді прибиральниці, але мені обіцяли підвищення. Одного дня до магазину прийшов власник.

Коли пан Андрій побачив мене, запросив до свого кабінету після роботи. Там був лише він. Він запропонував мені розповісти про себе та про те, ким були мої батьки. Я розповіла йому всю свою історію з самого початку.

Власник усміхнувся, сказавши, що пам’ятає мене ще маленькою. Він колись товаришував з моїми батьками. Кілька років тому він почав свій бізнес, відкрив мережу магазинів, і зараз будує ще один великий торговий центр. Як тільки ремонт завершиться, їм буде потрібна людина на керівну посаду. Він запропонував її мені, хоча я ще не мала відповідної освіти.

Я хотіла відмовитися, коли пан Андрій пообіцяв допомогти з навчанням. У такій ситуації я не могла сказати “ні”. Навчання було непростим, але цікавим. Я успішно закінчила курс, і мене чекала обіцянка, до того ж, добре оплачувана.

Пройшло кілька років. Я купила власну двокімнатну квартиру. Одного дня у двері постукала моя кузина. Не знаю, звідки вони з тіткою дізналися, де я зараз живу, але Ольга владним голосом сказала, що я повинна впустити її та допомогти з працевлаштуванням.

Кузина не мала вищої освіти, тому я запропонувала їй підробіток прибиральницею. Вона обурилася, відмовилася і одразу ж зателефонувала матері. Тітка кричала в трубку, що я їй боржник за час і виховання, і якщо не допоможу Ользі, вона помститься.

У мене були змішані почуття. За ці роки без спілкування вона жодним чином не змінилася. Проте змінилася я й вже давно не була тією беззахисною дівчинкою, якою була колись. Я вирішила, що мені не потрібні такі тітка і кузина.