З життя
Таємничі нові мешканці поруч
Нові сусіди
Підходячи до свого підїзду, Оксана помітила незнайомого чоловіка, який вів за руку хлопчика з ранцем за спиною. Вона прискорила крок і зайшла майже слідом за ними.
“Цікаво, куди вони йдуть? Ніколи їх не бачила”, подумала вона, піднімаючись сходами на кілька ступенів позаду. Вони зупинилися на третьому поверсі, якраз навпроти її дверей. Чоловік відчиняв замок.
Добрий день, привіталася Оксана, дістаючи ключі зі сумки.
Добрий день, відповів він, і вони зник
Тиша під Славутичем
Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...
Ключі від маминої квартири
— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...
Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März
Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...
Ковдра для чужого кошеняти
Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...
Die Papiere meiner Schwiegermutter
Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...
Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen
An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...
Der Hund, der Klaus Bregenz das Leben rettete
Der Hund, der Klaus Bregenz nicht gehen ließ Klaus Bregenz hat seiner Schwägerin Renate nie erzählt, warum er nach dem...
Die Werkstatt trägt jetzt ihren Namen
Ich heiße Jonas Brechner, ich bin achtunddreißig und seit elf Jahren mit Meike verheiratet. Ihre Mutter, Rosemarie Kessler, hat mich...