Connect with us

Storie di vita

Відпочинок за чашкою чаю у вільний момент робочого дня в кабінеті УЗД.

Published

on

Оксана сиділа в кабінеті УЗД. Пацієнтів сьогодні було мало, випала вільна хвилинка на чай. Жінка розмішувала цукор, ложка стукала об склянку, видаючи дзвін. Оксана була сердита, адже день зранку не склався. Посварилася з чоловіком через дрібницю. Запізнилася на роботу, за що отримала догану. Настрій був нікудишній. Вона розгорнула блискучу фольгу і дістала шматочок шоколаду. Немає нічого кращого, щоб зняти стрес. Шоколад виявився смачним, чай ароматним, але допити його не дали. У двері постукали, і на порозі з’явилася молода жінка зі щасливим обличчям. Оксана її впізнала. Минулого разу та приходила з чоловіком, привабливим чоловіком.

– Мене знову направили до вас, – жінка усміхнулася.

– Ну, раз направили, – Оксана неохоче взяла карту.

– Наталія Земляна, п’ять тижнів.

Жінка лежала на жорсткій кушетці, пузом ковзав датчик. Серце солодко завмирало. Вона чекала на цю дитину сім років. За цей час вони з чоловіком відвідали багато лікарів, але все безрезультатно. Наталія вже боялася, що безплідна. Але тепер усе позаду, вона була щаслива. Оксана не поділяла її радості. Своїх дітей у неї не було, а чужого брати чоловік не хотів. Жінка заздрила тим, хто міг відчути радість материнства.

– Що там? – хвилювалася Наталія, дивлячись на невдоволене обличчя лікаря.

– У плода є патологія. У вас народиться каліка, – відповіла та.

Наталія змерзла.

– Тут якась помилка. У мене гарні аналізи, – слабко заперечила вона.

– Навіщо вам хвора дитина? На вашому місці я б задумалася.

Оксана не відчувала докорів сумління і, твердою рукою, зробила запис у карті. Наталія на негнучких ногах вийшла і попрямувала до лікаря. У коридорі, що пахло ліками, було холодно, як і в душі жінки.

– Наталіє, добре подумайте. Дитина з синдромом Дауна. Таких дітей важко ростити. У будь-якому випадку, вибір за вами. Термін невеликий. Якщо що, я випишу направлення, – слова звучали як вирок.

Пацієнтка пробурмотіла щось незрозуміле і поспішила покинути кабінет. Вона сама не пам’ятала, як вийшла з лікарні і викликала таксі. Вдома, не роздягнувшись, впала на ліжко і розплакалася. За що їй таке покарання? Що в житті зробила не так? Ще недавно уявляла, як буде гуляти в парку і слухати приємну музику. Розмовляти з малюком і читати вголос дитячі книжки. Всім серцем встигла полюбити цю дитину. І раптом таке… Повернутий з роботи Андрій застав дружину в сльозах.

– Наталю, що сталося? – злякався він.

Добившись від неї пояснень, Андрій помрачнів і сказав, що повідомить батькам. На сімейній раді Наталію вмовляли позбутися дитини.

– Навіщо тобі інвалід? – переконувала мати. – Будеш з ним мучитися. Які твої роки? Молода, здорова, народиш іншого. А цього позбудься.

– Мамо, що ти кажеш? Його ж не річ, а жива істота!

– Саме так, істота! Народиш — будеш сама дивитися!

– Андрійку, поясни ти впертій дружині, що хвора дитина — це хрест на все життя! – плакала свекруха. Наталія почувала себе беззахисною голубкою, що потрапила до зграї ворон. Батьки мовчали, вважаючи, що це жіноча справа. І лише старенький дідусь заступився за онуку: – Що ви на неї напали? Нехай сама вирішує, як краще.

І Наталя вирішила залишити дитину. Батьки були сердитися і не розуміли її. Андрій замкнувся і віддалився. Рідні відвернулися, коли Наталі так була потрібна їхня підтримка. І хоч було важко, серце підказувало: вона вчинила правильно.

– Може, я це заслужила? – питала Наталія дідуся.

– Ніхто не знає, чому так сталося. Ти, головне, не нервуй, дитині шкодить. І чоловіка прости, йому також не солодко.

Вагітність протікала на диво легко. Лікар тільки руками розводила і просила сподіватися на краще. Наталія молилася та надіялася на диво. А ночами, лежачи в холодному ліжку, плакала в подушку. Чоловік давно перейшов спати на диван у вітальні. І коли серед ночі викликали швидку, знову молилася за дитину: “Тільки б усе було добре!”

Морозного ранку з’явилася на світ дівчинка. Наталія готова була побачити потвору. Але їй показали малечу, і сльози навернулися на очі. Дівчинка виглядала як ангел. Світле волоссячко, круглі щічки і неймовірно великі блакитні очі.

– І це диво мене змушували вбити, – з жахом прошепотіла вона.

Вдень з’явилися родичі, вітали. Андрія впустили в палату. Він приніс великий букет квітів і просив прощення. Наталія простила, хоч у душі залишився осад. Вона підійшла до вікна і побачила, як за склом кружляють сніжинки, забираючи з собою скорботи і печалі. Згадала кабінет УЗД і лікаря, через яку мало не зруйнувалося її нетривале щастя. Андрій милувався донькою, що спала в ліжечку. Дивлячись на нього, важко було повірити, що ще недавно чоловік вів себе як чужий.

– Як назвемо доньку? – запитав він.

– Надія, – відповіла Наталія. – Тільки вона не дозволила мені зробити страшну помилку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 − три =

Також цікаво:

EN7 години ago

The $2,150 Lease Simone Broke to Meet a Man She Knew Only From TV

I've worked the Frontier counter at Gate C14 in Denver International for eleven years, and my shift ends at three,...

EN11 години ago

My Husband Told His Boss I Had a Breakdown. His Boss Remembered the Night I Saved His Son.

Mariana Torres had the dining table set for three, but Dennis Carver told her to make sure it looked like...

Storie di vita12 години ago

A otto minuti dal treno, la costrinsero a salire su un SUV nero

«Sua figlia non sarebbe una bambina vera?» ripeté l’uomo dalla barba folta. Poi si voltò verso l’autista: «Chiudi le portiere....

Storie di vita13 години ago

Il rispetto non si insegna alzando la voce

❤️ Il rispetto non si insegna alzando la voce. Si insegna con il modo in cui trattiamo le persone quando...

Storie di vita14 години ago

Mio figlio non sa ancora quale strada scegliere nella vita. E io, da mamma, vorrei aiutarlo senza decidere al posto suo.

Mio figlio non sa ancora quale strada scegliere nella vita. E io, da mamma, vorrei aiutarlo senza decidere al posto...

EN15 години ago

The Weight She Carried Alone

Danielle Ferris counted the ceiling tiles above her hospital bed in Portland, Oregon, twice before a nurse came back to...

Storie di vita17 години ago

Al brindisi per il suo compleanno, mio padre ci presentò una sorella di cui ignoravamo l’esistenza. Mia madre lo sapeva già

«Mio padre ci aveva nascosto una sorella per ventisei anni. Ma quando lei tirò fuori il telefono, scoprimmo che non...

EN17 години ago

The Wheel from the Wagon

I remember the sound before I even opened my eyes — metal hitting the hard-packed dirt of the backyard, rhythmic,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.