Connect with us

З життя

Вийшовши з поліклініки, попрямувала до зупинки на маршрутку.

Published

on

Олеся вийшла з поліклініки й попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності їздити через усе місто було не дуже зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олесі, Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олеся підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона, ставши в хвіст імпровізованої черги, приготувалася зайти до салону. У старенькому «Богдані» місць було небагато, і всі вони до моменту, коли Олеся зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки що стоячи, не чекати ж наступну ще пів години», – подумала вона й зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй, хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилась до своєї дитини. Хлопець в навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котом у переносці на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подружки жваво обговорювали щось, переглядаючи Instagram. Інші пасажири теж не звертали увагу на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть запалив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче починали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який через п’ять хвилин перетворився на дружне: «Ну коли вже поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Петро, що провів за кермом більшу частину життя і мав в цій житті певні моральні принципи, погасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і голосно крикнув: «От коли хтось місце вагітній уступить, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі заворушилися. Жінка з переноскою підвелася і поставила свою ношу на коліна діду на задньому сидінні, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що переглядали Instagram, зашарілися і обидві підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець в навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Петро знову оглянув салон, з задоволенням подивився на п’ять вільних місць і сказав Олесі: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!»

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + дванадцять =

Також цікаво:

PL30 хвилин ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL30 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL45 хвилин ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL58 хвилин ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA59 хвилин ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA1 годину ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA1 годину ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE2 години ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.