Connect with us

З життя

Моя дружина швидко повернулася з декретної відпустки, щоб зберегти високооплачувану роботу.

Published

on

Моя дружина недовго була в декретній відпустці, вона не хотіла втрачати роботу, де добре заробляла. Нашою донькою від ранку до вечора займалася теща. Мама Олесі прибирала, прала і готувала для нас. Потім вона порадила нам віддати малу до дитячого садка, адже їй потрібно зростати серед однолітків. Ми з дружиною вирішили, що це неможливо, тоді теща заявила, що більше не буде доглядати за нашою дитиною, у неї просто немає сил, вона втомилася.

У нас з дружиною маленька дитина. Донечка. Їй два з половиною роки. Ми довго чекали на неї і старалися, тому вона є нашим великим щастям і благословенням. З часом ми отримали чудову новину, яка назавжди змінила наше життя на краще. Лена і я стали батьками маленького янголятка.

Через дев’ять місяців народилася найулюбленіша, найдорожча і найчарівніша дівчинка у світі. Я, моя дружина та наші батьки були безмежно щасливі з цього приводу. Від перших днів життя вона була оточена турботою рідних. Ми дуже її любимо, дружина була в декреті півтора року. Вона уклала угоду, за якою після цього часу або повинна повернутися до роботи, або її місце буде зайнято іншою людиною. Врешті, після довгих переговорів, вирішили піти на таку поступку.

Загалом, впродовж останнього року моя теща, мати Ленки, була з онучкою вдень, а ввечері ми обоє поверталися з роботи й переймалися клопотами про нашу дочку на себе. У цей період усе було нормально. Мати Лени із задоволенням займалася онукою і не висловлювала ніяких скарг.

Але останнім часом ситуація кардинально змінилася, і тепер вона наполягає на звільненні її з обов’язків няні. Вона не намагається особливо пояснювати свою поведінку, просто поставила ультиматум — і все. Коли ми почали її запитувати, мати дружини почала казати, що дитині потрібно спілкування з іншими дітьми і що вона повинна звикати до суспільства якомога раніше.

Так, звісно, у телевізійних програмах постійно лунають такі твердження, і вона також починає думати в цьому напрямку. Ми з дружиною негайно відкинули ідею дитячого садка. Багато наших друзів скаржаться, що як тільки дитина почне ходити до садка, починаються безперервні хвороби. Тому ми вирішили, що обійдемося без цього, а наша дитина сидітиме вдома. Це буде лише на користь її здоров’ю. Вона для нас дуже важлива, у нас лише вона, ми приділяємо їй велику увагу.

Дружина сказала матері, що думає про це, але та відказала, що втомилася, не має сил бігати за дитиною. Загалом, мати поставила нас перед фактичним станом справ — не буде більше доглядати за малою, і все.

І як нам після цього з нею домовлятися? Ось така жінка! Хоче віддати дитину у садок, коли сама могла б з нею бути.

Моя дружина недовго була в декретній відпустці, вона не хотіла втрачати роботу, де добре заробляла. Нашою донькою від ранку до вечора займалася теща. Мама Олесі прибирала, прала і готувала для нас. Потім вона порадила нам віддати малу до дитячого садка, адже їй потрібно зростати серед однолітків. Ми з дружиною вирішили, що це неможливо, тоді теща заявила, що більше не буде доглядати за нашою дитиною, у неї просто немає сил, вона втомилася.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 4 =

Також цікаво:

PL8 хвилин ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL9 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL23 хвилини ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL37 хвилин ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA38 хвилин ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA1 годину ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA1 годину ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE1 годину ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.