Ти заможніший за Віку, тож подарунки мають бути відповідними, – зауважила свекруха.

– Ви багатші за Віку, тому і подарунки повинні дарувати відповідні, – пробурчала свекруха.

– Що мамі подарувати, не уявляю, – задумливо сказав Валерій і опустився поруч з дружиною на диван.

У відповідь Олеся знизала плечима. Для неї вибір подарунка свекрусі завжди був важким.

Відносини з Валентиною Тимофіївною у невістки були натягнутими практично з першого дня.

Валерій одразу зрозумів позицію матері, тому, порадившись з жінкою, пара вирішила тримати дистанцію.

Ніхто нікому нічого не винен. Рідкі телефонні розмови та спільні свята, якщо є бажання, – ось і все спілкування.

Цього року Валентина Тимофіївна вирішила святкувати ювілей і запросила значну частину родини на своє свято, не обійшла ця участь й молоде подружжя.

– Насправді мама казала, що буде рада будь-якому подарунку, – несподівано згадав Валерій.

– Вона завжди так каже, а потім носа верне, – зморщилася з спогадів Олеся. – Це твоя сестра може подарувати їй що завгодно, але тільки не ми!

Дівчина чудово пам’ятала, як Валентина Тимофіївна робила їм докори за кожен подарунок.

– Згадаємо хоча б 8 березня. Що ми їй подарували? Розкішний дорогий набір косметики, а що отримали у відповідь? Сльози і докори щодо того, що ми вважаємо її старою і некрасивою, – задумливо зітхнула Олеся. – До якого з наших подарунків вона віднеслась позитивно? Золото або техніка, тому що їх можна перевірити на ціну.

– Може, я все-таки зателефоную їй і запитаю щодо подарунка? – нерішуче сказав чоловік.

– Робиш, як знаєш, – похитала головою дівчина.

Валерій, бажаючи обрати легкий шлях, таки набрав номер матері, щоб дізнатися, який подарунок вона хоче отримати.

– Синку, мені нічого не потрібно. Самі приходьте – ось мені і буде подарунок, – сором’язливо відповіла Валентина Тимофіївна.

– Мам, а втім? Ти потім на нас не образишся? – поспішив уточнити Валерій.

– Ні, звісно! Я буду рада будь-якій дрібничці, – засміялася у відповідь жінка, і син вирішив до неї прислухатись.

– Мама сказала, що ми можемо подарувати їй те, що хочемо, – повідомив дружині Валерій.

Олеся недовірливо подивилася на чоловіка. Вона не особливо-то і довіряла словам свекрухи.

Однак оскільки Валерій наполягав на тому, щоб купити матері подарунок на свій розсуд, дівчина піддалася.

– Пропоную подарувати їй робот-пилосмок, щоб вона не бігала по дому зі шлангом, – прикинувши бюджет, відповіла Олеся.

На тому подружжя і вирішило. Купили Валентині Тимофіївні подарунок за п’ятдесят тисяч гривень і зі спокійною душею поїхали на ювілей.

Ювілярка зустріла сина і невістку з радісним обличчям, яке тут же стало невдоволеним, як тільки вона побачила коробку з пилососом.

– Навіщо? – пробурчала вона і важко зітхнула. – Синку, віднеси в кімнату.

Олеся на кілька хвилин ошелешено дивилась на свекруху, яка не оцінила її подарунок.

Слідом за ними в квартиру увійшла золовка з чоловіком. Вона кинулася матері на шию і радісно вимовила:

– Матуся, це тобі!

– Дякую, дорогенька! Ви як знали! – Валентина Тимофіївна кинулася обіймати доньку.

Олесю зацікавило, що ж за дорогий подарунок золовка подарувала свекрусі, який міг її так порадувати.

З подивом вона побачила, що Віка вручила матері звичайний набір косметики з магазину за триста гривень.

Олеся запитально подивилася на чоловіка, який теж бачив, що саме Валентина Тимофіївна отримала від сестри.

По обличчю Валерія вона зрозуміла, що він сильно незадоволений тим, як мати відреагувала на їх подарунок.

Кілька годин чоловік стримувався, але коли Валентина Тимофіївна знову почала хвалити подарунок сестри, спалахнув.

– Мама, можна тебе? – Валерій покликав матір у сторонку.

– Що таке? – запитала жінка, підійшовши до сина. – Щось не так?

– Не так, мамо! Я ж запитував у тебе щодо подарунка. Пам’ятаєш, що ти мені відповіла? – осудливо промовив чоловік.

– Пам’ятаю.

– Чому тоді ти з таким невдоволенням віднеслася до нашого подарунка? Зате дешевому набору з магазину досі не можеш натішитися, – з образою промовив Валерій. – Тільки не бреши, що мені все здалося.

– Я і не буду. Ви багатші за Віку, тому і подарунки повинні дарувати відповідні, – пробурчала Валентина Тимофіївна.

– А ми, по-твоєму, які даруємо? – нахмурився чоловік. – Дешеві? Щоб ти раділа, нам потрібно додавати до кожного подарунка чек?

– Ой, починається, – було видно, що жінка хоче якомога швидше закінчити розмову на цю тему. – Що я можу зробити, якщо подарунок від Віки мені сподобався більше?

– Тому що не знаєш вартості нашого? – з насмішкою поцікавився Валерій. – Якщо хочеш знати, він коштує п’ятдесят тисяч!

– Так дорого? – підняла руки Валентина Тимофіївна, удавано здивувавшись.

Однак жінка тут же придумала, як вийти зі складної ситуації.

– Знаєш, чому я більше хвалю подарунки від сім’ї твоєї сестри? Тому що вони дарують подарунки відповідно до свого бюджету, а ви робите їх як-небудь, – несподівано промовила Валентина Тимофіївна.

– Мама, ти серйозно? – Валерій схопився за голову.

– Чи схоже, що я жартую? Якщо судити по ваших заробітках, то ви могли б мені і путівку в санаторій подарувати, – промовила жінка і гордо закинула голову.

Чоловік настільки здивувався словами матері, що кілька секунд дивився на неї, не моргаючи.

– Невже ти насправді вважаєш, що на нас з Олею гроші кожен день з неба падають? – раптом прорізався у Валерія голос.

На крик чоловіка прибігла дружина і золовка. Вони обидві завмерли у дверному проємі і ошелешено дивились на спорилих.

Віка швидше за Олесю зрозуміла, з якого приводу виникло все непорозуміння, тому одразу встала на бік матері.

– Мамі не потрібен ваш робот-пилосос, вона хотіла зволожувач повітря. Її старий зламався три дні тому. Якби ви трохи цікавилися життям мами, то знали б це, – осудливо промовила золовка.

– Я запитував у неї щодо подарунка! – зло скрипнув зубами Валерій. – Ви вирішили знущатися з мене?! З цього моменту більше не буде жодного подарунка! Ми зі шкіри ліземо геть, щоб тобі догодити, а ти нас ще ж і засуджуєш! Робот-пилосос їй не милий, подайте зволожувач! Вибач, що не виправдали твоїх сподівань! Йдемо! – скомандував чоловік і повернувся до дружини.

Валентина Тимофіївна розплакалася, і поки Віка її заспокоювала, подружжя з кам’яними обличчями покинуло дім жінки.

Дану матері обіцянку Валерій дотримав. Щоб нічого не купувати і не виглядати нерозумно, він вирішив більше не відвідувати сімейні урочистості і тим самим не псувати собі нерви.