Connect with us

З життя

Я піду до тата, бо ти погана.

Published

on

Ти погана. Я піду до тата

Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними — ні спалаху, ні притягання. Аж одного разу вона випадково побачила його, і раптом серце забилося навперейми, а в животі затріпотіли метелики. І він відчув те саме. І все. Далі бути окремо було вже неможливо, життя один без одного втрачало сенс. Залишалось лише підкоритися долі й іти далі разом.

Ось так Соломія закохалася в Дмитра. Однієї зимової неділі вона пішла з подругами на ковзан. Соломія погано вміла ковзатися — не розганялася, їхала обережно і часто зупинялася. Подругам набридло повзти, наче черепахи, і вони поїхали вперед, лишивши Соломію саму. Вона заважала тим, хто впевнено стояв на ковзанах, і їм довелося її обминати.

Соломія втомилася, ноги дуріли від напруги. Вона вирішила від’їхати до огорожі та дочекатися подруг. Для цього їй довелося йти поперек руху. Залишалось два метри, коли хтось врізався в неї.

Від поштовху вона втратила рівновагу і грюкнулася на лід, сильно вдарившись стегном і коліном.

— Вибачте. Дуже болить? Підведіться, я вам допоможу, — почула вона голос над собою. А в наступну мить її легко підняли і поставили на ковзани.

Коліно відразу ж відреагувало болем, Соломія скрикнула, і якби не швидка реакція хлопця, який встиг її підхопити, вона б знову впала. Він притягнув її до себе, і їхні очі зустрілися так близько, що Соломія побачила в них своє відбиття. На мить світ навколо зник.

— Усе добре? — запитав хлопець.

І Соломія ніби прокинулася. Світ знову зарухався. До неї донеслися звуки — шелест лез по льоду, сміх і голоси. Але вона все ще стояла, вчепившись у рукави його куртки.

— Не впадете, якщо я вас відпущу? — спитав він.

— Не знаю, — прошепотіла Соломія, не відводячи від нього очей.

Хлопець розіп’яв обійми, і вона не впала.

— Молодець. Тепер їдемо до огорожі. Не бійтеся, я вас тримаю.

З ним вона справді їхала, а не йшла на ковзанах.

— Може, підемо з ковзана? Біля в— Там є лавочки, — запропонував він, і Соломія кивнула, відчуваючи, як з цим чоловіком її життя нарешті набуває кольорів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 16 =

Також цікаво:

DE1 годину ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL2 години ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL2 години ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ2 години ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL2 години ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ3 години ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ3 години ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ3 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...