Connect with us

З життя

Я піду до тата, бо ти погана.

Published

on

Ти погана. Я піду до тата

Щодня молоді люди проходили повз один одного, але нічого не відбувалося між ними — ні спалаху, ні притягання. Аж одного разу вона випадково побачила його, і раптом серце забилося навперейми, а в животі затріпотіли метелики. І він відчув те саме. І все. Далі бути окремо було вже неможливо, життя один без одного втрачало сенс. Залишалось лише підкоритися долі й іти далі разом.

Ось так Соломія закохалася в Дмитра. Однієї зимової неділі вона пішла з подругами на ковзан. Соломія погано вміла ковзатися — не розганялася, їхала обережно і часто зупинялася. Подругам набридло повзти, наче черепахи, і вони поїхали вперед, лишивши Соломію саму. Вона заважала тим, хто впевнено стояв на ковзанах, і їм довелося її обминати.

Соломія втомилася, ноги дуріли від напруги. Вона вирішила від’їхати до огорожі та дочекатися подруг. Для цього їй довелося йти поперек руху. Залишалось два метри, коли хтось врізався в неї.

Від поштовху вона втратила рівновагу і грюкнулася на лід, сильно вдарившись стегном і коліном.

— Вибачте. Дуже болить? Підведіться, я вам допоможу, — почула вона голос над собою. А в наступну мить її легко підняли і поставили на ковзани.

Коліно відразу ж відреагувало болем, Соломія скрикнула, і якби не швидка реакція хлопця, який встиг її підхопити, вона б знову впала. Він притягнув її до себе, і їхні очі зустрілися так близько, що Соломія побачила в них своє відбиття. На мить світ навколо зник.

— Усе добре? — запитав хлопець.

І Соломія ніби прокинулася. Світ знову зарухався. До неї донеслися звуки — шелест лез по льоду, сміх і голоси. Але вона все ще стояла, вчепившись у рукави його куртки.

— Не впадете, якщо я вас відпущу? — спитав він.

— Не знаю, — прошепотіла Соломія, не відводячи від нього очей.

Хлопець розіп’яв обійми, і вона не впала.

— Молодець. Тепер їдемо до огорожі. Не бійтеся, я вас тримаю.

З ним вона справді їхала, а не йшла на ковзанах.

— Може, підемо з ковзана? Біля в— Там є лавочки, — запропонував він, і Соломія кивнула, відчуваючи, як з цим чоловіком її життя нарешті набуває кольорів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім − 1 =

Також цікаво:

PL10 хвилин ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ36 хвилин ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ1 годину ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ1 годину ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ1 годину ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ2 години ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ2 години ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE3 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...