Connect with us

З життя

Вистава, що заворожує

Published

on

Сьогодні Світлана з нетерпінням чекала кінця робочого дня, уявляючи, як вийде з офісу, де її зустріне коханий чоловік, і вони разом поїдуть у улюблену кавярню. Саме там вони познайомилися пять років тому цього ж дня.

Вискочивши з офісу, вона побачила чоловіка біля машини. Він усміхнувся:

Привіт, Андрію, пригорнулася до нього, а він поцілував її у щоку.

Привіт, привіт. Ну що, поїхали до нашої кавярні? сказав він, і вона щасливо засміялася та кивнула. Вона чекала подарунка.

Посиділи трохи, але чоловік нічого не подарував. Андрій запропонував:

Гаразд, їжджимо додому. Подарунок чекає там.

Так? Що це? Чому ти не взяв із собою? здивувалася дружина.

Скоро побачиш, загадково відповів він.

Підїхавши до дому, вони вийшли. Андрій підійшов до якоїсь машини, натиснув на сигналку, і двері відчинилися.

Ось, кохана моя дружино, це тобі. Катайся на здоровя.

Світлана оніміла від такого подарунка машини вона ніколи не очікувала. Кинулася до нього на шию:

Андрію, дякую! Ти найкращий чоловік у світі. Як же я тебе люблю!

Вона й так обожнювала його, бо він усім доводив свою любов. Андрій працював багато, іноді без вихідних, щоб заробляти на подарунки та відкладати на будинок. Мріяли про великий заміський дім, а потім про дитину. Жили у трикімнатній квартирі Світлани, яка дісталася їй у спадок.

Кохана, тепер це твоя машина. Я знаю, як ти мріяла про неї.

Дома вони відзначили пяту річницю й покупку авто у кавярні не пили, адже Андрій був за кермом.

Наступного дня Світлана приїхала на роботу на новенькому червоному авто. Увійшла до офісу із щасливою усмішкою, а колеги вже чекали усім кортіло дізнатися, що подарував чоловік. Всі вітали.

Мій Андрійко подарував мені машину! Він мене розуміє без слів, зажмурилася на мить. Дівчата, якби ви знали, який він чудовий. За пять років ми жодного разу серйозно не посварилися!

Вітаємо з таким подарунком! говорили колеги.

Хтось щиро радився за неї, а дехто кусав губи від заздрощів. Однією з них була Ярина колишня однокласниця Андрія, яка завжди заздрила Світлані. Ще зі школи вона була закохана в нього. Зараз, дивлячись на щасливу колегу, думала:

«Чому одним усе, а іншим нічого? Ну нічого, ще поскаче. Іш яка радісна!»

А Світлана, наївна, не розуміла, що щастя любить тишу. Вона вірила, що колеги до неї добре ставляться, і не уявляла, що знайдеться людина, яка піде на підлість заради чужого щастя.

Ближче до вечора Андрій подзвонив і сказав, що затримається через роботу. Вона зітхнула, але нічого він працює на їхню мрію.

Виходячи з офісу, вона помахала колегам і підійшла до машини.

Ну що, красуню, поїдемо додому? ніжно подивилася на свою «дівчинку».

По дорозі заїхала до торгового центру. Вибрала чоловікові годинники.

Чудовий подарунок для Андрія, думала вона.

Купивши, вона сіла в авто.

Тепер і я порадую свого чоловіка. Дарувати так само приємно, як і отримувати!

Біля дому вона зменшила швидкість, хотіла припаркуватися, як раптом почула глухий удар. Вискочила й побачила чоловіка, який сидів на дорозі, тримаючись за ногу.

Боже, це я вас збила? Вибачте! Зараз викличу швидку, перелякано сказала вона.

Але він заперечив:

Не треба. Удар несильний, мабуть, просто синця. Потрібно щось холодне прикласти.

Вона запропонувала зайти до неї, і він погодився. Піднялися в квартиру, вона наклала повязку, без кінця вибачаючись.

Та не переймайтеся так! Я радий такій травмі, аби вас побачити. Ілля. А ви?

Світлана

Його відверті погляди бентежили її. Трохи посидівши, він підвівся, а вона запропонувала довезти. Він відмовився. Раптом він зупинився біля фотографії Світлани з Андрієм.

Ви його знаєте? Ось це так! Хоча, навіщо питаю, якщо ви разом на фото. Це ваш брат? усміхнувся.

Ви його знаєте? здивувалася вона.

Звісно. Це чоловік моєї сестри. Дуже працьовитий, весь у роботі, шабашки, відрядження, заробляє на будинок. Вдома рідко, сказав Ілля.

Світлані стало погано. Боляче, образливо. Вона не памятала, як Ілля пішов, але його слова застрягли в серці гапкою.

Так не може бути, це ніби сон

Але, розплющивши очі, зрозуміла це реальність. Звідки Ілля знав про плани Андрія?

Невже він живе подвійним життям? Невже наші мрії про дитину і будинок він реалізує з іншою?

Коли Андрій повернувся, вона вдавала, що спить. Не хотіла бачити його, не кажучи вже про розмови.

На роботі колеги теж не питали, бачили, що вона не в собіВона вирішила вірити своєму чоловікові та зрозуміла, що Ілля та Ярина просто намагалися їх розлучити, тому тепер їхнє щастя стало ще міцнішим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × три =

Також цікаво:

CZ16 хвилин ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ28 хвилин ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ33 хвилини ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ46 хвилин ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ46 хвилин ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ5 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...