Сир з маминого серця

**Сир тітки Олі**

Ніхто вже й не памятає, звідки зявилась тітка Оля мамина подруга. Мені здавалось, що вона існувала завжди, як морозиво, комарі та Олег Винник. Тато вважав її агентом тіньового уряду, підосланим серед звичайних людей для соціальних експериментів. Дід же був переконаний, що тітка Оля пятий вершник Апокаліпсису, вигнаний з команди за надто різкий характер. Навіть мама не могла пояснити, звідки вони знайомі. Тітка Оля була як та загадкова гудзикова батарейка: незрозуміло, навіщо потрібна, але викинути страшно.

У неї не було ні чоловіка, ні дітей, зате вдосталь вільного часу. Такі жінки небезпечніші за епідемію. Замуруй її в бетон, кинь на дно моря вона й там розведе бурхливу діяльність, поки всі мешканці океану не виростуть ноги, аби втекти на сушу.

Щодо комерційної жилки у тітки Олі вона давно перетворилась на тромб. Щороку вона засуджувала нас на новий проект, і втекти було неможливо навіть за кордон. У неї був закордонний паспорт, мультивіза, вона вільно говорила трьома мовами, але жодною з них не розуміла слова «ні».

Колись тітка Оля торгувала кубинською косметикою, від якої в мами виросли шовковисті вуса й зявилась стійка залежність. Потім вона вязала чоловічу білизну зі штучного мериносу тут уже страждав тато. Вона обіцяла йому «кріпку чоловічу силу» й вимагала зворотного звязку після місяця носити. Тато дав його через три дні. Кажуть, того вечора йому дзвонив Потап і просив автограф.

Діду теж діставалось. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення кишечника й нормалізації тиску». Діда потім тиждень показували у новинах, а ще місяць у «Прогнозі погоди», варто було йому вийти на вулицю.

У неї завжди були ідеї: мило ручної роботи з екстрактом буряну, корисні солодощі з кропу й чортополоху, вироби з вугря. Вона могла годинами розповідати про користь і красу своїх продуктів, доки людина не починала еволюціонувати у зворотньому напрямку й не переходила на чотири точки опори. Коли віра в Бога, науку й здоровий глузд відступала остаточно, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалась. Нам, як «найближчим друзям», «пощастило» найбільше: ми отримували безкоштовні зразки.

А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його нам у всіх можливих станах. Запах неможливо передати словами. Гадаю, наша квартира ще років десять не буде придатна ні для продажу, ні для оренди як, до речі, і весь підїзд. Лише дід радіА наступного тижня тітка Оля принесла додому бочку власного квасу, і наші сусіди раптом почали молитися, щоб вона знову повернулася до сиру.