Ти неймовірна жінка

Наталка збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Богдан купив їй путівку й сказав:

Мамо, маєш поїхати та відпочити. Не подобається мені твій вигляд, раніше ти виглядала краще та спокійніше. Не хвилюйся за тата, якось перебється. Він тебе не цінує, я ж бачу. Тепер я вже розумію, що він любить лише себе й живе теж для себе. Особливо з того часу, як ми з Олесем виїхали з дому. До речі, він так само думає.

Ой, Богданку, як ти правий. А я думала, що ви мої сини й нічого не помічаєте. Дякую, рідний. Звісно, поїду й відпочину. Коли ще мені такий випадок трапиться, усміхалася вона й дякувала синові.

Коли схочеш, тоді й поїдеш. Олесь обіцяв, що наступного разу він купить тобі путівку, сміявся у відповідь Богдан.

Які ж ви в мене гарні. Найкращі сини на світі! вона обняла сина й поцілувала в щоку.

Мамо, а ти теж найкраща, знай, ми з Олесем завжди на твоєму боці. Якщо що завжди допоможемо. На кого тобі ще сподіватися? Тільки на нас, казав задоволений син. Гаразд, я їду додому, тата чекати не буду, часу нема, ще Руслана з дитсадка забрати треба. Татові передай привіт, він махнув рукою й вийшов з хати.

Наталка з Григорієм жили в селі у своєму домі. Побралися давно й за коханням. Жили нормально, виховали двох синів і випустили в життя. Тепер жили удвох, але якось непомітно їхнє життя змінилося точніше, чоловік став іншим.

Наталка вже два роки на пенсії, а Григорій працював. Вільного часу в неї було тепер більше раніше й робота, й господарство, навіть невелике: завжди тримали порося й курей.

Григорій давно не допомагав по господарству прийде з роботи, поїсть і на диван. Інколи щось поправить по дому, де прибє, де підправить.

Наталка їздила до міста в торговий центр і купила дві сукні, сорочку. Таки їхати в санаторій, а в неї вже давно гардероб не оновлювався. Все ще були речі, в яких ходила на роботу: гадала, що буде їх доносити на пенсії. А тут такий випадок їде до санаторію. Вона стояла перед дзеркалом і приміряла нове, а чоловік поглядав, потім сказав байдуже:

Вертися не вертися перед дзеркалом, красункою не станеш. Хто там на тебе дивитиметься? Кому ти потрібна?

А ти не суди по собі. Я купила нові речі не для того, щоб на мене дивилися. А просто непристойно в старих речах їхати в люди, сказала дружина.

Ну-ну, в люди вона їде, не сміши. Селом була, ним і залишилася.

А от ти у нас міський. Чого тоді на мені оженився?

Ну ось так завжди одразу «чого оженився»? Молодий був, без досвіду, от і оженився, промовив він таким тоном, щоб зачепити дружину.

Але Наталка вже давно звикла до його уїдливих підколів. Григорій із віком став неприємним завжди всім невдоволеним, і не лише дружиною, а й усім білим світом. Але красивих жінок любив досі й біля них крутився. Дружина підозрювала, що чоловік їй невірний, але сама ніколи не бачила. Та й не слідкувала за ним не було в неї цього.

Чоловік, якщо захоче зрадити, ніяка сила його не зупинить. Усе одно спосіб знайде, за такими принципами жила Наталка.

Звичайно, стало трохи образливо, що чоловік так сказав, коли вона приміряла нові сукні. Вона сховала речі в шафу й пішла на кухню. У неї справи, а за справами можна подумати, згадати, помріяти.

Наталка дуже гарна жінка. В молодості була красунею, і тепер колишня краса лишилася тільки в іншому вигляді, витонченішому й благороднішому. Вона й справді за собою не доглядала ні салонів краси, ні масажів, ні масок. Вважала себе вже літньою жінкою адже пенсіонерка. Це вона так гадала. А якщо дивитися збоку вона ще цілком приємна.

Григорій став іншою людиною, від дружини віддалиВони знову знайшли один одного, як у молодості, і тепер кожен ранок починався з усмішки, а кожен вечір з тихих розмов біля вікна, де заглядало до них місячне світло.