Є час для смутку і є для радості… Вона впевнено керувала автомобілем, об’їжджаючи великі калюжі, прямуючи в рідне село до батьківського дому. Відпочинок тут вирішила провести...
Умирала мама довго, важко і некрасиво… Лише очі… Чим ближче підходила неминучість, тим чорнішими вони ставали. Напередодні були вони оксамитово-непрозорими, невимовно розумними і всевидючими… Чи, можливо,...
Умирала мати довго, тяжко і непривабливо… Тільки очі… Чим ближче ставало неминуче, тим чорнішими вони були. В самий переддень… вони були оксамитовими, непрозорими, невимовно мудрими і...
Висадив коханку з машини, Бучин ніжно попрощався з нею і поїхав додому. Біля під’їзду він на мить зупинився, обдумуючи, що скаже дружині. Піднявся сходами і відчинив...
Вмирала мама довго, важко і невесело… Тільки очі… Чим ближче ставало неминуче, тим чорнішими вони були. У самий переддень… були вони оксамитово-непрозорими, невимовно розумними та всевидючими…...
Є час для суму і є для радості… Автомобіль вона вела впевнено, старанно об’їжджаючи великі калюжі, їхала до рідного села, у батьківський дім. Вирішила провести тут...
— Доброго ранку, сонечко! Щонайкращого ранку! — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий....
— Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого. — мама сіла поруч мене на краєчок ліжка й погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий. Майже...
— Що, перепрошую? — уточнила Рая Петрівна. — Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розташувавшись на лежаку ліворуч від...
— Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого ранку! — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти вже великий у мене....