Бабуся продала квартиру, дізнавшись, що онук хоче її виселити

Коли бабуся дізналася, що онук хоче вигнати її з квартири, вона продала її без жалю.

Навіщо брати іпотеку, якщо можна дочекатися, поки бабуся помре, і отримати її житло? Саме так міркував двоюрідний брат мого чоловіка, Дмитро. У нього дружина Марія та троє дітей, і вся їхня родина живе в очікуванні спадщини. Вони не хочуть зв’язуватися з кредитами, віддаючи перевагу мріям про день, коли бабусина квартира дістанеться їм. Поки вони живуть у тісній двокімнатній хаті матері Марії у Одесі, на узбережжі Чорного моря, і, схоже, це життя їх сильно тяготить. Дмитро і Марія все частіше шепочуться про те, як би швидше «вирішити питання» з бабусею.

А бабуся, Олена Дмитрівна — справжня перлина. У свої сімдесят п’ять в@appear я повна енергії, живе яскраво і не скаржиться на здоров’я. Її будинок у центрі Одеси завжди відкритий для друзів, вона освоїла смартфон, ходить на виставки, відвідує театри, а інколи навіть дозволяє собі легкий флірт на танцях для пенсіонерів. Вона ніби випромінює світло, і її життя — приклад того, як можна насолоджуватися кожним днем. Але для Дмитра і Марії це не привід для гордості, а причина для роздратування. Вони втомилися чекати.

І ось їхня терплячість урвалася. Вони виршили, що Олена Дмитрівна має переписати квартиру на Дмитра, а сама переїхати до будинку літніх людей. Вони навіть не приховували своїх намірів, стверджуючи, що «бабусі там буде краще». Але Олена Дмитрівна не з тих, хто здається. Вона рішуче відмовила, і це розпалило справжню бурю. Дмитро скаженів, кричав, що вона «егоїстка» і «завда́на думати про онуків». Марія підливала олію в вогонь, натякаючи, що бабуся «занадто зажилася».

Ми з чоловіком, дізнавшись про це, були в шоці. Олена Дмитрівна завжди мріяла про подорож до Японії — побачити Фудзі, відчути аромат сакур, пройтися вузькими вуличками Токіо. Ми запропонували їй переїхати до нас, здати її квартиру в оренду і копити на мрію. Вона погодилася, і незабаром її простора трикімнатна квартира в центрі почала приносити дохід. Дмитро і Марія, дізнавшись про це, влаштували грандіозний скандал. Вони вважали, що квартира за правом їхня, і вимагали, щоб бабуся пустила їх туди жити. Вони навіть звинуватили мого чоловіка, Івана, у тому, що він «вплинув» на бабусю заради спадщини. Дмитро дійшов до того, що вимагав віддати йому гроші з оренди, називаючи їх «своєю законною часткою». Ми відповіли, що цього не буде, і крапка.

Марія почала навідуватися до нас майже щодня. То сама, то з дітьми, то з якимись дурнуватими подарунками. Вона розпитувала, як справи у бабусі, але ми бачили її справжній мотив — вони з Дмитром все щели сподівалися, що Олена Дмитрівна скоро «піде» і залишить їм спадщину. Їхня жадібність і безсоромність вражали.

Тим часом Олена Дмитрівна назбирала достатньо грошей і вирушила до Японії. Повернулася вона сяюча, з валізою історій та фотографій. Ми запропонували їй не зупинятися: продати квартиру і продовжити мандри, а на старості років жити з нами у мирі та затишку. Вона задумалася й вирішилася. Її велика квартира пішла за гарну ціну, а на виручені кошти вона купила маленьку затишну студію на околиці Одеси. Решту грошей вона вклала в нові пригоди.

Олена Дмитрівна об’їхала Італію, Німеччину та Польщу. У Польщі, на екскурсії Краківським ринком, вона познайомилася з італійцем на ім’я Лука. Їхній роман був як з кіно: у сімдесят п’ять років вона вийшла за нього заміж! Ми з Іваном прилетіли на весілля до Італії, і це було неймовірно — бачити, як вона сяє в білій сукні, оточена квітами та посмішками. Олена Дмитрівна заслужила це щастя. Вона все життя працювала, виховувала дітей, допомагала онукам, а тепер нарешті живе для себе.

Дмитро, дізнавшись про продаж квартири, скаженів. Він вимагав, щоб бабуся віддала йому студію, стверджуючи, що «їй і так вистачить». Як він збирався помістити туди п’ятьох — загадка. Але нас це більше не хвилює. Ми щасливі, що Олена Дмитрівна знайшла своє місце під сонцем. А Дмитро і Марія… Їхня історія — нагадування, що близькі іноді показують своє справжнє обличчя, коли справа доходить до грошей.