Connect with us

З життя

Батьки пообіцяли фінансову підтримку за однієї умови: мама теж повинна долучитися.

Published

on

Під час свят чоловік за обіднім столом підняв тему будівництва будинку, бо не хотів більше жити з батьками. Свекри сказали, що дадуть нам гроші, але за однієї умови. Моя мама теж повинна дати стільки ж. Саме в цей момент моя таємниця розкрилася. Я мала давно про це сказати чоловіку, але не знаходила слушного моменту, а тепер він хоче мене покинути.

Перед святами між мною і чоловіком відбулося серйозне непорозуміння. Це стало настільки серйозним, що чоловік вимагав розлучення. Зібравшись всією родиною за святковим столом, він зачепив тему будівництва будинку. Його дістало жити з батьками. Тоді й розкрилося моє приховане. Я мала давно розказати чоловіку, але не знаходила можливості.

Я завжди проживала з мамою та бабусею, тата не мала. Бабуся разом з мамою жили в двокімнатній квартирі, згодом її обміняли на дві окремі, з невеликою доплатою.

Я в той час поїхала на навчання. Одну з квартир переписали на мене, мама хотіла, щоб у мене було своє, за що я дуже вдячна. Квартиру здавала в оренду, а гроші витрачала на навчання в університеті.

Після шлюбу переїхали до батьків чоловіка, а мою квартиру я продовжувала здавати і гроші складала на рахунок у банку. Чоловіку про це не говорила — хотіла зробити сюрприз.

Коли чоловік розповів свекрам про будівництво будинку, вони погодилися допомогти фінансово, за умови, що мама зробить так само.

Мала би погодитися і віддати зібрані гроші мамі, щоб виглядало так, наче це вона зібрала, але я розповіла про все правду. Розумію, що це був невдалий момент. Свекруха одразу заявила, що я мала жити там після весілля, а не у них.

Чоловік образився на те, що я приховала наявність цієї квартири. Сказав, що більше ніколи не зможе мені довіряти. Ми посварилися, я зібрала речі й пішла до мами. Згодом я запропонувала чоловіку жити в моїй квартирі або продати її і побудувати будинок, але він відмовився. Сказав, що ніколи цього не зробить і більше не хоче мене бачити.

Чи я справді зробила таку помилку, щоб зі мною так поводитись? І так цю квартиру, ці гроші — все було б спільне. Я не хочу просити і принижуватись перед чоловіком чи його батьками. Мама хвилюється, що це все сталося через неї, що потрібно було одразу сказати правду хоча б чоловіку, якщо не його батькам. Але тепер який сенс це обговорювати?

Мама так переймалася, що вчора зібралася та поїхала до сватів, але ті навіть на поріг її не пустили, сказали, що ми брехуни й не хочуть з нами мати жодних стосунків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − два =

Також цікаво:

PL3 хвилини ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL20 хвилин ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ20 хвилин ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL30 хвилин ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ56 хвилин ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ1 годину ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...