Бажання повернутися

**Щоденник**

Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок. Коли чоловік заходив на кухню, чисто виголений, з легким запахом парфумів, на столі вже чекали яєчня або яйця пашот, нарізаний багет, сир та ковбаса, чашка міцної кави. Вона ж обходилася лише кавою та шматочком сиру.

Тридцять років разом. Вони знали один одного так добре, що можна було мовчати. До вечора. Задержуся. Дякую. По виразу обличчя, по кроках, навіть по тиші вона читала його настрій. Навіщо зайві слова?

— Дякую, — сказав Богдан, допив каву та встав зі столу.

Колись він завжди цілував її у щоку перед роботою. Тепер лише дякував і йшов. Працював інженером на залізному заводі, виходив рано — треба було їхати через увесь місто, крізь затори.

Оксана прибирала, мила посуд і збиралася. Викладачка університету, дві зупинки пішки. Навіть у дощ і холод вона йшла пішки. Висока, струнка. Сподниці носила лише літом, а до роботи — брючні костюми, зазвичай сірі, у дрібну смужку. Під піджак — блузки пастельних кольорів.

Колись темне волосся тепер прорісло сивиною. Вона не фарбувала його, заплітала у тонку косу й укладала на потилиці. Жодної косметики, лише обручка.

На роботі доводилося багато говорити. Вдома вона мовчала. Богданові це подобалось. Вони ніколи не сварились. Багато хто вважав їх ідеальною парою.

Він був старший на два роки. Досі гарний чоловік. Раніше вона ревнувала, а з віком почала дивитись на це спокійно. «Куди він подінеться? Хто його так годуватиме?» — думала вона. Готувала вона справді чудово.

Була донька, яка після університету вийшла заміж за військового та поїхала з ним.

Студенти Оксану трохи боялися. Вона рідко усміхалася, завжди була стриманою, але не злою. На екзамені можна було домовитися — якщо студент чесно казав, що не знає відповіді, але вчив, вона витягувала його на четвірку. Але за шпаргалку виганяла без розмов.

З колегами Оксана не спіЙого слова пролунали тихо, але вони пройняли її наскрізь — як холодний вітер крізь відчинені двері минулого, в яке вона вже не хотіла повертатися.