Через півроку мене віддали до притулку, а тітка продала квартиру батьків на чорному ринку.

Пів року потому мене забрали до дитячого будинку, а тітка продала квартиру, що належала моїм батькам, на чорному ринку.

У п’ятирічному віці я осиротіла. Мною почала опікуватися тітка — сестра мого батька. Коли батьки були живі, у нас було все, що потрібно: вони займали високі посади, ми мали простору квартиру і невеликий будиночок за містом. Але після смерті батьків усе змінилося.

Тітка виховувала свою доньку – Ганнусю, але ми ніяк не могли порозумітися з нею. Кузина постійно насміхалася з мене, хоч була молодшою. Тітка Оксана до сторонніх була ввічлива та приємна, але насправді виявлялася скупою та розрахунковою. Ніколи не відчувала від неї ні ласки, ні підтримки, ні теплих слів.

З дитинства моїм обов’язком було прибирання квартири, миття посуду; мені забороняли дивитися телевізор, а солодощі купували тільки Ганні. Невдовзі тітка продала машину батька. Одяг та прикраси мами кудись зникли, а тітка з донькою почали виглядати дедалі краще. Часто ходили в кафе та ресторани, але мене ніколи з собою не брали.

У дитинстві я не розуміла, що Оксана продала все наше майно, а гроші нібито пішли на моє виховання. Після кількох років у нашій квартирі ми переїхали в однокімнатну квартиру тітки на околиці міста. Пів року потому мене віддали в дитячий будинок, а вона продала нашу квартиру.

Було важко звикнути до нових умов, але скоро я освоїлася. Одержала гарну освіту, а після закінчення університету зняла невелику квартиру. Працювала у супермаркеті, хоч і на посаді прибиральниці, але мені обіцяли підвищення. Якось у магазин прийшов власник.

Пан Микола, побачивши мене, після роботи запросив до себе в офіс. Там він був один. Запропонував мені розповісти про себе та про те, чим займалися мої батьки. Я поділилася своєю історією від самого початку.

Власник усміхнувся і сказав, що пам’ятає мене ще маленькою. Колись він дружив із батьками. Кілька років тому заснував власний бізнес, відкрив мережу магазинів, а тепер будують новий торговий центр. Коли ремонт завершиться, потрібен буде керівник. Запропонував мені цю посаду, хоча на той момент у мене не було відповідної освіти.

Я вже хотіла відмовитися, але пан Микола пообіцяв допомогти здобути необхідну освіту. У такій ситуації не могла відмовити. Навчання було нелегким, але цікавим. Я впоралася без проблем, і після закінчення курсу на мене чекала обіцяна посада з гарною зарплатнею.

Минуло кілька років. Я придбала власну двокімнатну квартиру. Якось на порозі з’явилася моя кузина. Не знаю, звідки вона та тітка дізналися, де я тепер живу, але Ганнуся наполегливо вимагала впустити її та допомогти знайти роботу.

Кузина не мала вищої освіти, тому я запропонувала їй тимчасову роботу прибиральницею. Вона обурилася, відмовилася від пропозиції й відразу подзвонила матері. Тітка кричала у слухавку, що я їй щось заборгувала за те, що вона про мене дбала, і якщо я не допоможу Ганні, вона мені помститься.

Я почувалася двоїсто. За ті кілька років, що ми не спілкувалися, вони не змінилися. Але змінилася я, і більше не була тією маленькою, беззахисною дівчинкою. Вирішила, що не потребую ні такої тітки, ні такої кузини.