Connect with us

З життя

Чоловік покинув дружину під час її перебування в пологовому будинку.

Published

on

Михайло покинув свою дружину Оксану, коли вона була у пологовому будинку. Дізнавшись, що дитина народиться з інвалідністю, він залишив родину, а через багато років вирішив повернутись і вимагати гроші.

Лікар сказав Оксані: – Ваш син ніколи не зможе ходити. Добре, що він залишився живим, при такій травмі під час пологів. Оксана міцно притиснула сина до грудей і промовила: – Це мій син, і я завжди буду поряд з ним, чого б це мені не коштувало… а наш тато нам допоможе.

Коли Оксана повідомила Михайлу, що син не зможе ходити, він трохи розгубився, а потім, отямившись, сказав: – А як же я з ним буду грати у футбол? Як працюватиму в майстерні? Та й взагалі, навіщо такий син, який буде немічний?

Михайло вирішив звернутися за порадою до своєї старшої сестри. Оксана, звісно ж, не сподівалася, що Людмила таке скаже. Вона здавалася їй мудрою жінкою. А Людмила сказала таке: – Навіщо вам ця дитина, справжній тягар у житті. Ви ще молоді і зможете народити здорових дітей, і будете жити щасливо.

– Та дружина проти, вона не хоче від нього відмовлятися. Вчепилася в нього і не відпускає – пробурмотів Михайло. – Тож, а ти не будь тряпкою і плаксою. Вимагай, щоб вибрала або тебе, або свого сина-інваліда. І якщо вона не дурна, то вибере тебе, адже хворий дитина їй не по кишені.

Настав час виписки. На зустріч Оксані та сину прийшли її мама та подруги. Чоловік так і не з’явився, наче крізь землю провалився. Він сам подав на розлучення і платив копійки аліментів.

Оксана за спеціальністю юрист, змогла знайти роботу і проводити консультації вдома. Вона допомагала таким самим мамам, які залишилися без чоловіків, але зі своїми дітьми. Через рік жінка змогла відкрити своє ПП і зарекомендувала себе як висококваліфікований фахівець. Створила клуб для сімей, де є діти з інвалідністю, щоб люди спілкувалися між собою і давали одне одному поради. Усім клубом їм вдалося досягти для дітей безкоштовного відвідування басейну, квитків до театрів. У малюків сяяли від щастя очі, а батьки плакали. Батьки зрозуміли, що можна показувати дітям світ, а не сидіти цілими днями в квартирі.

Оксана робила все для свого сина, аби він усміхався і радував її своїм гарним настроєм. Вони часто літали на море, відпочивали. Оксана обходила всіх лікарів, тільки от син на ноги так і не став, але біль зменшився. Петро почав займатися бальними танцями на візках. Хлопець був досить кмітливий, навіть на дистанційному навчанні у школі став відмінником. Після закінчення школи він вступив до університету на програмування, адже ця спеціальність була йому дуже близька.

Отримавши диплом, Петро влаштувався на високооплачувану роботу, і став заробляти більше за маму. Він завжди робив їй подарунки, які замовляв через Інтернет. Оксана усміхалася, і по щоках невільно текли сльози. Було дуже приємно, що у неї такий дбайливий син. Петро виріс добрим і щедрим. Також він почав вести свій блог, який розкрутив лише за кілька тижнів. І тепер він популярний блогер.

У своїх відео він розповідає про життя людей з інвалідністю, яким не треба впадати у відчай, а навпаки, продовжувати жити, незважаючи ні на що. Він був таким оптимістом, що не кожен би міг.

Якось днями в Оксани задзвонив телефон, вона взяла трубку і почула голос колишнього чоловіка. Він сказав: – Мені показали, як Петро зараз відомий блогер, і натякнули, скільки може заробляти. Треба зустрітися та поговорити.

Оксана і Михайло домовилися зустрітися у кав’ярні, яка знаходилася неподалік від дому. Михайло був здивований, що дружина перетворилася на красуню. А син, значить, виріс великим і сміливим молодцем. Оксана відразу вирішила перебити колишнього чоловіка і запитала: – Давай ближче до справи? Чого прийшов? Що тобі потрібно? Адже весь цей час ти навіть не з’явився і не поцікавився сином, а тут на тобі, прийшов. – Ти он яка гарна стала. На дорогій машині приїхала. Живете заможно. А ось у мене є синочок, братик Петра. Він потрапив у біду, сів п’яним за кермо і збив молоду дівчину на пішохідному переході. Тепер йому світить серйозний термін. А якщо заплатимо за збитки, то можуть дати умовний термін.

Оксана не могла повірити, що колишній чоловік буде просити у неї гроші. Вона була у шоці. Подивившись на чоловіка, сказала: – Виходить, ти залишив мене з дитиною з інвалідністю на руках. Жодного разу не подзвонив і не з’явився, щоб дізнатися, як я і син почуваємося, може, чогось потребуємо. Зате ти виховав сина, який зміг сісти п’яним за кермо, мало не людину вбив і не залишив її покаліченою. І в тебе вистачає нахабності просити у мене грошей?

– У вас цих грошей кішки не гризуть. Тобі що, шкода? Адже це брат Петра. Ось ви всі багатії такі, скупі на гроші.

– Знаєш що, забудь мій номер і більше не дзвони, і не приходь. Не хочу тебе знати.

Тепер Михайло почав писати Петрові на пошту і давити на жалість, щоб той дав грошей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять + тринадцять =

Також цікаво:

CZ22 хвилини ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ34 хвилини ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ39 хвилин ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ51 хвилина ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ52 хвилини ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ5 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...