Connect with us

З життя

Чому моя дружина швидко вийшла з відпустки по догляду за дитиною?

Published

on

Моя дружина недовго була у декретній відпустці, бо не хотіла втратити роботу, на якій добре заробляла. З нашою донечкою від ранку до вечора сиділа теща. Мама Галини прибирала, прала і готувала для нас. Пізніше вона порадила нам віддати малу до дитячого садка, адже вона має зрештою рости серед дітей. Ми з дружиною вирішили, що це навіть не обговорюється, але тоді теща сказала, що більше не може доглядати за нашою дитиною, бо не має сил і дуже втомилася.

Моя дружина і я маємо маленьку дитину. Донечка. Їй два з половиною роки. Ми довго чекали на неї, намагалися, тому вона — наше велике щастя і благословення. Одного дня ми дізналися про прекрасну новину, яка назавжди змінила наше життя на краще. Я і Лена стали батьками маленького янгола.

Через дев’ять місяців народилася найулюбленіша, найдорожча і найгарніша дівчинка у світі. Я, моя дружина і наші батьки були неймовірно щасливі з цього приводу. З перших днів життя вона постійно оточена рідними. Ми її дуже любимо, дружина була у декреті півтора року. Укладено договір, що після цього часу або вона повертається на роботу, або її місце віддадуть іншому. І ось після багатьох умовлянь вони згодилися на таку поступку.

Загалом, протягом останнього року моя теща, мати Лени, доглядає за онукою впродовж дня, а ввечері ми обоє працюємо і передаємо турботу про доньку на себе. Протягом цього часу все було гаразд. Мати Лени охоче займалася онукою і не висловлювала жодних скарг.

Але останнім часом ситуація кардинально змінилася, і тепер вона наполягає на її звільненні від обов’язків няні. Вона не сильно старається пояснювати свою поведінку, просто поставила умову і все. Коли ми почали її розпитувати, мати дружини почала казати, що дитині потрібна комунікація з іншими дітками, і що вона повинна звикати до суспільства якнайшвидше.

Так, зрозуміло, що в телевізійних програмах постійно лунають такі твердження, і вона теж починає думати в цьому напрямку. Моя дружина і я зразу ж відмовилися від дитячого садка. Багато наших друзів скаржаться, що як тільки дитина починає ходити в садок, їй одразу ж трапляються численні хвороби, які тягнуться без кінця та краю. Тому ми вирішили, що обійдемося без цього, і дитина залишатиметься вдома. Це тільки на краще для її здоров’я. Вона для нас дуже важлива, у нас тільки вона, ми приділяємо їй багато уваги.

Дружина сказала матері, що про це думає, але та відказала, що дуже втомилася і не має сил бігати за дитиною. Загалом, мати поставила нас перед фактом, що не буде більше доглядати за малою, і крапка.

Як тепер нам із нею домовитися? Ну що за жінка! Хоче відправити дитину до садка, коли сама може бути з нею.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 3 =

Також цікаво:

PL6 хвилин ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL22 хвилини ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ23 хвилини ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL33 хвилини ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ59 хвилин ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ1 годину ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...