Чи могла б свекруха поступитися великою кімнатою, якщо ми живемо в її домі?

У домі свекрухи багато не попросиш, та чи не могли б вони принаймні віддати нам більшу кімнату?

Як і більшість молодих, після весілля ми з чоловіком опинилися перед питанням: де жити? Спочатку орендували квартиру, та вже за півроку зрозуміли — бюджет не витягує. Тому довелося перебратися до його батьків.

У них двокімнатна — одна кімната на десять метрів, інша на дев’ятнадцять. Нам дали меншу, ту саму, де мій чоловік ріс. Спочатку й це було добре: місце для ночівлі є — і дякувати Богу.

Та половина шафи в нашій кімнаті була забита речами свекрухи. Вона постійно заходила — то зранку, то пізно ввечері — щось взяти, що дуже заважало.

Коли я дізналася, що вагітна, задумалася: дитяче ліжечко в цій кімнаті ледве влізе, а вже про столик для пеленання й інше й мови не йде.

Попросила чоловіка поговорити з батьками про обмін, але він лише знизав плечима:
— Не погодяться. І так добре, що нас прийняли.

Тоді я сама пішла до свекрухи. На жаль, вона моє прохання сприйняла холодно. Її головний аргумент:
— А де ж ми гостей прийматимемо?

Гості у них — рідкісні, але для неї це було важливо. Свекор додав:
— Мені на балкон курити виходити. Не буду ж через вашу кімнату кожен раз йти.

Щоб остаточно закрити питання, вони зробили ремонт у своїй кімнаті й купили нові меблі — ніби натякаючи, що нічого не зміниться.

Ми опинилися в глухому куті: ні зняти житло, ні позику взяти зараз не можемо. Я поясняла свекрусі, що це тимчасово, доки не збережемо на свою оселю, але вона лише хитала головою.

Тепер її слова про те, як вони чекають онука, здаються мені порожніми. Якби справді турбувалися — поступилися б кімнатою, а не обмежувалися лише балачками…