Чи це лише уявлення, або ми знову разом? – Настя притиснулась до нього

— Це мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притиснулася до Тарасика.

— Ну як? Вроді нічого, правда? — Оксана крутилася перед дзеркалом, приміряючи джинси. — Соломіє, ну годі вже страждати. Поїдь кудись, зміни обстановку, відволекись, закохайся, нарешті. — Оксана засунула руки в кишені й зігнула одну ногу в коліні. — Ні, мені певно подобається. Якщо тобі не шкода, візьму їх. Дякую. — Вона підскочила до Соломії, сіла поруч на диван, обняла й чмокнула у щоку.

Соломія зітхнула, підвелася з дивана й підійшла до дзеркала.

— Ти права, виглядаю жахливо. Схудла, бліда. Я сама ініціювала розрив, а тепер шкодую. Переконала. Завтра напишу заяву на відпустку. Ні, спочатку візьму квитки на найближчий день, а потім уже заяву. — Соломія вперше за весь вечер усміхнулася.

— Ось і молодець, так і треба, — підтримала Оксана.

І посмішка перетворила Соломію. Усміхалися не лише губи, а й очі. Вони звужувалися в щілинки, у них спалахували іскри радості. «Жартівлива бешкетниця», — казала Оксана. Але останнім часом Соломія рідко посміхалася.

Через сміх Тарасик і закохався в неї. Вони з Оксаною сиділи на лавочці в сквері біля офісу й їли морозиво. І чомусь сміялися. Повз них пройшов хлопець, глянув на дівчат і довго озирався. А вони засміялися ще голосніше й заразливіше.

Через два дні Соломія з Оксаною знову сиділи на тій самій лавочці й їли морозиво. Хлопець навмисно підійшов до них. Він зупинився навпроти Соломії й привітався.

— Ви хто? — запитала безцеремонна Оксана, і дівчата знову захихикали.

— Я Тарас. Приходив сюди щодня, сподіваючись зустріти вас знову. Ви два дні тому сиділи на цій лавці… Ваш сміх… — Він не відводив від Соломії очей.

Вона раптом зрозуміла, що він говорить серйозно, що вона йому подобається, що він боїться її грубої відсічі. Усміхнулася, а коли він з подивом і захватом роззявив рота, весело розсміялася. Не знущально, ні, а щасливо, бо до нього на неї так ніхто не дивився. Зі звужених очей бризнули лукаві блискавки. Потім він казав, чому закохався саме в неї, а не в Оксану, яка була виразнішою та привабливішою.

Тарасик пІ тоді Соломія зрозуміла, що справжнє щастя вже давно було поруч, просто вона не наважувалася його побачити.