Чи відчуваєш, як його погляд наповнений любов’ю та захопленням?

У сні, де бруківка змінює колір під дощем, а голоси дзвонять немов з-під води, вона почула:

— Ти знаєш, як він дивиться на тебе? З любов’ю й зітханням, — промовила задоволена собою донька.

Богдан вийшов із ванни, прикрившись лише рушником. Краплі світилися на м’язах, як роса на стеблах. Не чоловік — мрія. В Олені серце стислося солодким болем.

Він сів на ліжко й простягнувся до неї, щоб поцілувати. Вона відхилила голову.

— Ні, бо я ніколи не піду. Мені час. Софійка, мабуть, уже вдома. — Олена притулилась щокою до його плеча.

Він зітхнув.

— Олю, ну скільки можна? Коли ти розкажеш доньці про нас?

— Три місяці тому ти навіть не знав, що я існую, і чудово жив. — Вона підвелася й почала одягатися.

— Мені здається, я не жив, а чекав тебе. Не можу дня без…

— Не рви мені душу. Не проводь, — сказала Олена й вислизнула з кімнати.

Вона йшла вулицею, намагаючись не помічати поглядів. Їй здавалося, всі знають, звідки вона. Чоловіки дивилися з цікавістю, жінки — з осуду.

Чому б ні? Все при ній — стрункість, гордовитість, обличчя з глибокими очима й повними губами. Темне волосся вибилося зі шпильки. А їй хотілося зникнути.

***

Вона вийшла заміж рано, у двадцять, за кохання. Завагітніла майже одразу. Чоловік умовляв на аборт: рано, треба стати на ноги. Але вона народила здорову дівчинку, сподіваючись, що він зміниться. Він так і не полюбив доньку. Що ж, багато чоловіків байдужі до дітей.

Одного дня дзвінок: незнайома жінка назвала адресу, де часто буває її чоловік. Вона не кинулася перевіряти, зачекала й спитала прямо. Він спочатку заперечував, потім виправдовувався, потім закричав:

— Якась божевільна сказала, а ти повірила? Ти не дуже від неї відрізняєшся. Я йду, а ти пошкодуєш…

Він пішов, гримнувши дверима. Олені не хотілося жити, але донька вимагала уваги — вона вижила. Через два тижні не витримала, пішла за названою адресою, стала за деревом у дворі. Скоро він пройшов повз із молодою жінкою під руку. Зайшли у під’їзд.

Наступного дня вона подала на розлучення. Віддала дитину в ясла й вийшла на роботу.

Чоловіки траплялися, але жоден не подобався настільки, щоб зв’язати життя. І лише через багато років Богдан підкорив її серце. Високий, гарний, під пару їй. Зав’язався палкий роман. Одного разу Софійка запитала, куди мама так пишно вдягається.

— На побачення, — напівсерйозно відповіла Олена.

— А-а-а, —