Дар любові не купити

«За любов грошей не беруть»…

У одного українського фермера були цуценята, яких він вирішив продати. Він прикріплював оголошення на стовп, коли до нього підійшов хлопчик років семи.

— Пане, я хотів би купити у вас одного цуценя, — сказав хлопчик.

— Добре. Але ці цуценята породисті та коштують вони недешево, — відповів фермер.

Хлопчик замислився на хвилину, потім засунув руку в кишеню і запитав:

— У мене є 39 копійок. Чи можна хоча б поглянути на них за ці гроші?

— Звісно, — відповів фермер і м’яко покликав: — Доллі, до мене!

З будки вибігла собака, за якою стрімко кинулися четверо цуценят. Очі хлопчика засяяли від радості.

Коли всі собачки підбігли до огорожі, хлопчик раптом помітив ще одного цуценя. Той, припадаючи на задню лапу, ледь встигав за своїми жвавими родичами і на вигляд здавався трохи смішним і незграбним.

— Я б хотів саме цього цуценя, — впевнено сказав хлопчик, вказуючи фермеру на хвостатого хитруна.

— Ти впевнений, сину, що тобі потрібен саме цей малюк? — здивовано запитав юного гостя фермер. — Він не зможе швидко бігати за тобою.

— А мені це і не потрібно зовсім.

Хлопчик підняв ліву штанину, і фермер побачив акуратний протез.

— Бачите, пане, я теж не можу швидко бігати. Мені просто потрібен хтось, хто буде мене розуміти… Скільки я вам за нього винен?

— Нічого.

Старий фермер обережно взяв цуценя і передав його хлопчикові.

— За любов грошей не беруть…