Connect with us

З життя

Дім тільки мій, я важко за нього трудилася.

Published

on

Дім лише мій, я важко на нього заробила.

Коли я познайомилася з моїм чоловіком Олексієм, мені було за тридцять. Раніше я мала стосунки з іншими чоловіками, але жоден з них не закінчився вдало. Від 26 до 30 років я взяла перерву і, як самотня жінка, працювала днями і ночами. Працювала, як віл, щоб заробити більше грошей, відкладала на будинок, який врешті-решт купила. Я була дуже горда собою, адже протягом усього життя могла покладатися тільки на себе. Два роки потому я зустріла свого чоловіка.

Щоб можна було сказати, що між нами було неймовірне почуття, шалене кохання — це навряд чи. Чи можна говорити про справжній роман після тридцяти? Важко сказати. Хотіла просто жити спокійно, комфортно і найкраще — з чоловіком, який не створюватиме зайвих проблем. Одним словом, Олексій здавався саме таким: спокійним, врівноваженим та радісним. Я запросила його до себе, і він не мав нічого проти.

До того ж, не кожному чоловікові пощастить зустріти жінку, в якої вже є свій дім. Я змогла купити омріяне житло без оформлення кредиту та щомісячних виплат.

Так ми прожили сім років. У нас не було дітей, я була дуже зайнята роботою, як і мій чоловік. Після цілого дня ми поверталися втомлені додому і просто йшли спати. Не приховую, що не раз думала про дитину, але постійно казала собі, що, можливо, пізніше, особливо зважаючи на те, що в наш час жінки народжують навіть у 45 років.

Тиждень тому ми сиділи за столом, снідали, і чоловік прямо запитав мене, коли я зрештою його зареєструю. Олексій хотів виписатися від своєї мами, щоб вона менше платила за комунальні послуги. Мені не сподобалася ця ідея, я не хотіла реєструвати когось за своєю адресою, і саме так йому і сказала. Він міг би відкладати гроші і купити власне житло, де б мав прописку, але більшість з них, живучи у мами, про це не думають. Ми розподіляли витрати на основні речі, а інше з нашої зарплати витрачали, як нам заманеться.

У будь-якому випадку, після цієї розмови він пішов на роботу, а ввечері не повернувся додому. Наступного ранку він надіслав мені смс, що подав заяву на розлучення. Досі не можу повірити, що мій чоловік міг так вчинити. Я не хотіла його реєструвати не тому, що не довіряю йому, а тому, що в житті трапляються різні речі, і ніхто не гарантує, що ми будемо разом все життя. Я не збираюся ні з ким ділитися своїм майном, я важко працювала на цей дім, і він лише мій. А якщо Олексій був зі мною тільки заради частки у моєму домі, то нехай іде своєю дорогою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − 11 =

Також цікаво:

CZ20 хвилин ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ31 хвилина ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ36 хвилин ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ49 хвилин ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ50 хвилин ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ5 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...