Донька розлучилася і переїхала до нас із дитиною: тепер ми в тісній квартирі.

Нещодавно моя дочка розлучилася і переїхала жити до нас разом з маленькою дитиною. У нас з чоловіком є невелика квартира, де ми зараз усі разом мешкаємо. Я думала, що поки вона у декреті, могла б трохи пожити з дитиною у моєї матері, але тепер це неможливо, оскільки мама у віці 68 років вийшла заміж і переїхала жити до свого чоловіка.

Коли мама подзвонила і сказала, що виходить заміж, я спершу подумала, що це жарт, адже їй 68 років. Але все виявилося правдою. Мама давно жила одна, її чоловік помер 20 років тому. Я залишила батьківську домівку у 35 років. Живу з чоловіком та дітьми у місті, відвідую маму кілька разів на місяць і на свята.

Слава Богу, мама почувається добре і сама порається з хатньою роботою. Ми з чоловіком приїжджаємо, коли потрібно виполоти город чи нарубати дрова, з рештою завдань вона справляється самостійно.

А тепер вирішила привезти чоловіка до себе додому. Це найбільша зрада з її боку! Вона не мала права так з нами чинити. Чоловік мами – старий знайомий, з яким вона була в парі в молодості, і кілька років тому вони відновили контакти. На початку липня новоспечена пара розписалася в РАГСі, а скромне святкування лише для найближчих відбулося в ресторані.

Я з чоловіком і дітьми не поїхала на весілля, вважаю це ганьбою! Навіщо це мамі взагалі? Вони могли спокійно жити й без цього. Я категорично проти цього шлюбу і досі не можу змиритися з цим. У мами великий будинок, де тепер вони живуть разом.

Чоловік мами не має ніякого майна, лише трьох дітей та купу онуків. Чому вона так вчинила? Як могла нас підставити. Тепер, коли вони офіційно одружені, чоловік мами може спокійно претендувати на нашу спадщину. У нас з чоловіком невелика квартира, де ми зараз мешкаємо.

Нещодавно моя дочка розлучилася і переїхала жити до нас з маленькою дитиною. Я допомагаю їй з дитиною. Мій син живе з дівчиною на орендованій квартирі. Я думала, що поки дочка у декреті, могла б трохи пожити з дитиною у моєї матері, але тепер це неможливо, оскільки мама розпочала нове життя.

Ми не розмовляємо вже понад півроку. Нещодавно зателефонувала наша тітка з села, мамина сестра, і почала дорікати нам. Каже, що ми поводимося неправильно, бо мама теж має право на щастя. Ми мали би бути раді за її щастя. Думати про спадок негуманно, поки мама ще жива. Мене теж потрібно зрозуміти.

Може статися, що замість материнського дому ми у спадок отримаємо чужого дідуся з купою проблем і його бідних родичів, які навряд чи відмовляться від своєї частки спадщини. Тому вважаю, що в цій ситуації більшою мірою права я, а не мама.