Connect with us

З життя

Дружба на вістрі ножа

Published

on

Дві подруги
Вони колись були подругами…

А точніше, ними й залишались, як вважала жінка з третього поверху. Її подруга з п’ятого була справжньою красунєю. Ну, принаймні, так вона сама про себе думала. Вона спускалася до «сірої мишки» — так вона називала свою подругу знизу — тільки для того, щоб похизуватися або поскаржитися на життя. Колись вони разом вчилися в школі, потім вступили на економічний факультет університету, який мишка успішно закінчила і влаштувалася працювати в банк.

Красуня ж на п’ятому курсі вдало вискочила заміж за багатенького «таточка» і кинула навчання. Після розлучення їй дісталася чимала сума грошей та невелика щомісячна допомога. Мільйонер був готовий заплатити більше, аби тільки позбутися її, але адвокат не дуже постарався, і вона залишилася сама, з грішми, які швидко танули через її розкоші… Тому красуня весь час шукала «того єдиного» і спускалася вниз, щоб розповісти мишці про свої перемоги та поразки.

— Усі чоловіки — козли, — говорила вона, сидячи у кріслі та гортаючи черговий жіночий журнальчик. Більше вона нічого не читала.

І навчала свою подругу:

— Хочеш знайти собі гарного хлопця? Читай жіночі журнали.

Одягнена вона була в коротенький, дуже відкритий халатик. Доглянуті руки і нігті, пофарбовані у яскраво-червоний, різко контрастували зі старим, полинялим халатиком сірої мишки та її натруженими руками — адже треба було і прибирати, і готувати, і бігати по магазинах. Обидві були неодружені, але мишка відчайдушно хотіла і сім’ю, і дітей, а красуня бажала лише одного — щоб нею захоплювалися, давали гроші та нічого від неї не вимагали.

— Усі чоловіки — козли, — повторювала вона, крутячи у пальцях тонку м’ятну сигарету. — Один лисий, другий — низький, третій — багатий, але скупий, уявляєш?

І з обуренням додавала:

— У нього стара машина, дача за містом, і він хотів, щоб я йому варила!

Вона реготала:

— Ти взагалі уявляєш мене за плитою? Фу-у…

Мішка зітхала і думала про себе:

— Я б і лисого взяла, і низького. І готувала б, і на дачу їздила б із задоволенням.

— Козли, — підбивала підсумок красуня.

А тим часом, треба вам сказати, вона спускалася до мишки зі своїм котом — брудним, худим, увесь у павутині.

У мишки ж жила кошеня — також стерилізоване, як і кіт, але це не заважало йому шалено кохати свою красуню. А вона відповідала йому взаємністю.

— Що? Знову ця стерва тебе не погодувала і під ліжко загнала? — питала вона худенького кота.

— Нам, чоловікам, — бравирував кіт, — соромно скаржитися. Ну, не погодувала — то й біси з нею. На вулицю не жене. А під ліжком теж непогано. Павутиння, звісно, багато, зате можна сховатися. І б’є нечасто. Тільки якщо в неї поганий настрій.

— А в неї взагалі буває хороший? — питала кошеня.

Кіт важко зітхав і притискався до неї. Вона лапкою знімала з нього павутиння і вилизуючи йому мордочку. Кіт починав муркотати і так, притулившись до своєї красуні, засинав.

— І що твоя кошеня знайшла в моєму обірванці? Він же нічого тільки від лайки й тумаків розуміє, — казала красуня.

Мишку аж перекривало, і вона підкладала грязному коту шматочки курки. Він, давячись, їв і плакав. А кошеня важко зітхала і вилизувала свого нещасного кавалера.

Свою кошеню мишка любила, більше — обожнювала. І в неї було все — усе, що тільки може побажати кошаче серце. А той брудний кіт нічого не хотів. Він мріяв лише про дві речі — поїсти і побачити свою кохану.

Так вони й зустрічалися кілька разів на тиждень. Мишка готувала обід, вечерю і годувала красуню з її котом. А ще позичала їй гроші зі своєї невеликої зарплати. Гроші, які красуня ніколи не повертала. Вона вважала, що чинить мишці послугу, беручи в неї позики. А настоювати або сваритися мишка не вміла. Та й боялася втратити єдину подругу.

Ну, от.

Якось увечері красуня прибігла із сяючими очима.

— Спіймала! Спіймала! — кричала вона. — Високий, стрункий, не старий, мільйонер! У нього мережа супермаркетів по всій країні. Ох, я його розкручу! Він від мене так просто не відчепиться!

Мишка мовчала і намагалася посміхатися, хоча їй було огидно слухати. Але в кінці тижня у її двері зайшли…

Красуня розповіла своєму «нареченому», що внизу живе її стара подруга — потворна, нудна, сірочок. І вони вирішили зайти в гості.

Вона хотіла показати йому різницю між нею і мишкою. Деякі жінки спеціально тримають таких подруг, щоб на їхньому тлі виглядати ще гарніше.

У двері увійшли…

Одягнена в нове вражаюче плаття красуня під руку з високим чоловіком у чорному костюмі. Сивина на скронях, великі чорні очі, дуже рухливе обличчя, на якому читалося абсолютно все.

— Який гарний чоловік,Мишка глибоко зітхнула і зрозуміла, що саме цей добрий погляд і справжня турбота — те, чого вона шукала все життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − вісімнадцять =

Також цікаво:

CZ10 хвилин ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ15 хвилин ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ27 хвилин ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ28 хвилин ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ4 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...

CZ5 години ago

Orel u modré misky mi vrátil bratra, kterého jsem myslel, že jsem ztratil

Jmenuju se Radek, je mi sedmnáct a ještě loni v červenci jsem skoro nemluvil s nikým kromě mámy. Tohle je...